Весна в лісі

Коли промені сонця почали наливатися пекучої силою, а саме світило все довше затримуватися на небосхилі, засніжене лісове царство стало повільно і неухильно відтавати. Пишність заметів зримо пішла на спад, їх білосніжність порушила казна-звідки узялася чорнота. Вночі підталий сніг примораживало, і вранці він покривався крижаною кіркою — виблискуючих на сонці настом. Голі гілки дерев з набухающими нирками вп’ялися в небесну синь. Густий п’янке повітря наповнювався голосами пернатих мешканців лісу.

А весна все впевненіше і завзятіше руйнує снігові чертоги зими. І ось вже з-під заметів показалася земля з пожухлою торішньою травою. Ось перша метелик боязко розправила крила над чернеющим снігом. В яр з шумом несуться струмки, тріск криги на річці час від часу перекриває всі звуки лісу. Його мешканці діловиті й жваві. В сосняку верткі білки снують з гілки на гілку. Виглянула зі своєї нірки лісова миша. Лякливо косячи очима по сторонам, проскакав заєць, змінює шубку. Крадеться по слідах його руда шахрайка лисиця. Темною громадою пройшовся по лісовій стежці лось. Чути, як десь тріщать гілки і лунає незадоволений рев. Це виповз з барлоги сонний, спантеличений ведмідь.

У сосновому бору перед світанком похмуро, подекуди помітні залишки снігу. Повітря наповнене запахом талої води. Трохи примерзло, і кроки відгукуються виразним хрускотом. Раптом якийсь незрозумілий звук долинає до слуху, він повторюється ще і ще, і ось простежується ритм. Це глухариный струм. Так глухарі вітають весну.

Вже берези і осики вкрилися маленькими клейкими листочками, прибережні верби опушились, ніжна зелень трави пробивається крізь торішню палую листя. Проліски, білі і блакитні, радують око, запашний конвалія здався в ніжній своїй красі. Прокинувся неспокійний народець комах, і забігали, залітали у своїх невідкладних справах жуки, ожили мурашники, задзвеніли ще невпевнені комарі, а над вербою солідно загудів перший джміль.

Дивіться також:  Що найдорожче на світі?

Все щедріше сонячне тепло, довші дні. Закуковали за лісовими хащами довгохвості зозулі, в березових гаях гримлять ночами солов’ї. Сережками вкрилися берізки, черемха в яру стоїть в білосніжному вбранні. Зацвів ліс непомітними, але пахучими квітами, які старанно облітають бджілки. І, напоєне пряним, дурманним ароматом цвітіння, справляє ліс повне торжество весни.