У чому перевага царівни над царицею? (у «Казці про мертву царівну і сімох богатирів»)

У «Казці про мертву Царівну і сімох богатирів» Пушкіна у дочки царя було значну перевагу над мачухою. Звичайно, це була не хитрість або вміння досягати поставлених завдань за будь-яку ціну. Це була як внутрішня, так і зовнішня краса дівчини.

Мачухи це не подобалося. Адже царівну любили всі, хто тільки знав. Цар у рідної доньки душі не чув, а молодий королевич Єлисей, тільки й чекав моменту, коли одружується на ній.

Царицю це дуже дратувало. Та ще й як на зло, чарівне дзеркальце, стало говорити про молоду царівну, як про першої красуні. Це послужило приводом для «змови» проти дівчини. Мачуха наказала служниці завести пасербицю в ліс і зв’язати, з розрахунком на те, що її незабаром з’їдять вовки.

Але й сам автор був на стороні царівни. Він не став «губити» героїню і служниця не послухалася наказу, так як теж дуже любила милу дівчину. Однак вона не вивела її з лісу, так і залишивши бідолаху гуляти з невідомих темним стежках.

Дівчині пощастило. Вона знайшла будинок, де жили богатирі. Зайшовши до світлиці, вона відразу ж почала прибирати і готуватися до приїзду господарів.

Коли семеро братів повернулися додому, вони зрозуміли, що у них в будинку «непрохані гості». Однак виганяти дівчину не стали, а навпаки, прийняли її як сестру. Богатирі розуміли, що дівчина була «благородного» походження. Адже вона була вихована і скромна.

Що ж стосується цариці, то жінку порятунок падчерки не порадувало, а навпаки, розлютило ще більше. В її серці поселилася ненависть до бідної дівчини, і мачуха вирішує довести «справу» до кінця. Обманним шляхом вона потрапляє у двір де богатирів і віддає в «подяку» отруєне яблуко, сжалившейся над нею дівчині.

Дивіться також:  «Казка про мертву царівну і про сім богатирів» - короткий зміст для читацького щоденника

Звичайно молода царівна з’їла «зіпсований плід» і тут же померла. Прийшли додому богатирі довго плакали над її тілом. Вони оплакували її швидкоплинної загибелі, але поховати її не змогли. Вони настільки любили «названу сестрицю», що зробили їй труну з гірського кришталю.

І в цьому дівчина перевершила мачуху. Адже, по суті, жінку ніхто ніколи не кохав і не дбав про неї. Коли цариця померла, побачивши воскреслу царівну, над її тілом ніхто не став ридати. Навпаки, її похорон не стали приводом навіть для жалоби, і молодий царівну в той же день зіграли весілля з королевичем Єлисеєм. Хоча за звичаями, між поминками і святом повинно пройти не менше сорока днів.

Все це говорить про те, що і сам цар більше любив дочку, ніж нову дружину, зовнішність якої, з роками серйозно змінювалася.

Казка показує, як важливо залишатися людиною і не втрачати власного обличчя. Як важливо не звеличувати себе перед оточуючими, і ніколи не заздрити чужій зовнішності. Твір розповідає і про те, що не завжди зовнішня оболонка людини так само прекрасна, як і його душа. Часом людям не варто гнатися за красивою зовнішністю, а краще задуматися над тим, що вони роблять і про те, що думають. І тільки тоді настане гармонія душі з тілом, і людина знайде щастя.