Твір-роздум за прислівям «Очі — дзеркало душі»

Очі — дзеркало душі, адже заглянувши в них, можна зрозуміти, що на думці у людини, які почуття він відчуває на даний момент.

Розширюються очі від подиву, жмуритися людина при підозрі, а коли відчуває любов, його очі стають особливо добрими і відразу змінюється погляд.

Лише тільки дивлячись людині в очі, ти можеш зрозуміти, що він відчуває до тебе. Співрозмовник може говорити що завгодно, але істину ти побачиш в його очах.

Пам’ятаю, як я став по-новому дивитися на свою однокласницю. Звали її Олена, вона була невисокою, темноволосою з дуже красивою, променистою посмішкою. Її очі були блакитними, навіть прозорими саме після зустрічі з нею я зрозумів, що «Очі — дзеркало душі». Її очі були прозорі, як скло, немов це зовсім не очі, а вхід в її внутрішній світ. Ми з нею спілкувалися, сиділи за однією партою, мило проводили час, я вважав її хорошим другом.

В той день я запізнився на урок, це б математика. І сів з Юлею, так як не побачив Лену за тієї партою, яку вона зазвичай займає до початку уроку. «Може вона захворіла або прогулює» — подумав я. На мій подив, Олена прийшла і сіла за вільну парту, за нашу, яка, як раз перебувала за нами. Весь урок Олена испепеляла мене поглядом, мені здавалося, що на спині у мене дві вогненні дірки від її двох очей.

Дочекавшись зміну, я вирішив повернутися й розібратися все-таки в ситуації, тільки з півоберту я повернувся до неї, і побачив на її обличчі незрозумілу мені емоцію. Губи були стиснуті брови надто опущені, але очі завершували цю емоцію — вони були повні образи. Не розумів я, що ж я зробив? Лена, як ошпарена вискочила з столу і втекла.

Дивіться також:  Твір-роздум за прислівям «Корінь навчання гіркий, та плід його солодкий»

Однокласники зібралися навколо мене і пояснили ситуацію: як виявилося, дружби у мене з Оленою не було, точніше, у мене була, а в Олени немає. Вона грала одного, приховуючи за маскою закоханість. Я обімлів.

Недовго думаючи, я схопився і побіг за нею. Я знав, де вона могла бути, і мої очікування підтвердилися. Коли я підійшов до неї, вона вже заспокоїлася і сиділа з задумливим виглядом. Я попросив повернутися і побачив в її очах все те, що казали хлопці.

Чому я раніше цього не помічав? Очі були сумними, і натхненними. Напевно, так виглядає любов в очах, в душі і в серці. Тільки очі здатні передати нам справжні почуття людини. Її очі я запам’ятав на все життя.