Юон написав картину «Березневе сонце» в 1915 році.
На картині ми бачимо весняний пейзаж, сонячний і тихий. Березень – це місяць прощання з зимою і вступом весни в свої права. Також, це оманливий місяць, сонце може припікати, а мороз міцнішає. Це і передав Юон у своєму пейзажі. Сьогодні ця картина прикрашає Третьяковську галерею.
На передньому плані ми бачимо місцевих жителів, верхи на конях. У одного з них відра, значить, вони зібралися вранці за водою. Здається, що хлопці взяли коней без попиту і хочуть поїхати швидше, поки батьки не помітять їх відсутність.
За ними стоять дерева, які обсипалися від морозу. Вони намальовані в незвичному світло-зеленому кольорі. Їх гілки грайливо переплітаються між собою. Зліва від них ростуть берези, високі і стрункі; листя їх намальовані злегка рожевим відтінком. Вони ніби тягнуться до сонця, хочуть зігрітися. За ними снігова полянка, за нею видніються дахи будинків. Дерева вже готові розлучитися зі сніговими кайданами та показати перші листочки. Весна вже готова вступити у свої права, зігріти замерзлу природу своїми ласкавими променями.
На задньому плані розташувалася маленьке село. Акуратні будиночки стоять в ряд. Раніше, сільські жителі намагалися виділитися, щоб на їх будинок звернули увагу, тому фасади будівель звернені до центральної вулиці. Перед будинками на вигулі корова, до якої причепилася чорна собака.
Небо ясного блакитного кольору, що займає велику частину полотна, ближче до горизонту присутній блакитний відтінок. Картина намальована в світлих тонах, що передає гармонію цього пейзажу, навіює настрій впевненості у завтрашньому дні. Гра світла і тіні з’єднує блакить небес і білосніжність снігу, завдяки ненав’язливим переливам.
Даний пейзаж нагадує нам російську глибинку. Такий спокійний і легкий пейзаж. Зовсім скоро почнеться крапель, і весняна природа покаже всю свою красу, додасть життя в маленьке село. Картина справді є жанровою, адже кожен елемент, кожен штрих і деталь тісно пов’язані і створюють спільність березневого ранку.
