Твір на тему Байдужість і чуйність — приклади з літератури: аргументи, вступ і висновок

Проблема байдужості і чуйності завжди була однією з найбільш гострих. Кожен з нас ще зі шкільної лави пам’ятає фразу про те, як страшні байдужі люди, тому що це «з їх мовчазної згоди» відбувається все зло на землі. Радує те, що в навчальних закладах все частіше пишуть твір на тему «Байдужість та небайдужість». Тому пропонуємо учням кілька порад про те, як проводиться підготовка до письмової роботи, де взяти приклади для підтвердження суджень.

Зміст понять

Перед тим, як приступити до роботи, потрібно чітко розуміти, що означають поняття «байдужість» і «чуйність».

Наукові трактати дають нам чітке визначення байдужості – це байдуже, рівне ставлення до того, що робиться навколо. Але з цим можна посперечатися. Це питання набагато глибше. Байдужість — це відсутність якого-небудь дії у випадках, коли потрібне втручання.

Є багато людей вразливих, але зовсім не емоційних. На перший погляд, у них завжди рівне ставлення до подій навколо. Проте в критичній ситуації людина може проявити себе, як турботливий, чуйний, здатний пожертвувати власними інтересами, здоров’ям, навіть життям.

Підготовка до твору повинна початися з власного роздуми про байдужість і чуйності. Розкривати питання важливо зі своєї позиції, підтверджуючи прикладами. І нехай ця позиція буде незвичною, свою точку зору треба доводити.

Виходячи зі спостережень, можна виділити три типи байдужих людей. Детально розглянемо кожен з них.

1 тип (з порушеною психікою)

Люди, які завжди ставляться до навколишнього абсолютно байдуже, вкрай мало звертають увагу на те, що відбувається навколо, замкнуті в собі. Навряд чи людина залишиться байдужим до того, що на нього будуть сипатися каміння, поллється рясний дощ або помчить машина, реакція буде миттєво. А якщо така реакція відсутня, значить, у людини погано працюють інстинкти самозбереження, розмноження (адже на протилежну стать теж потрібно якось реагувати). Це може статися тільки з-за психічних захворювань або в результаті впливу яких-небудь препаратів (наркотики, алкоголь).


Люди, які завжди ставляться до навколишнього абсолютно байдуже

2 тип (яскраві егоїсти)

Така людина може виглядати, як веселий, навіть активний товариш, цікавий співрозмовник. Але, коли гостро необхідно його участь, проявляє повну пасивність. Найчастіше, просто робить вигляд, що нічого не бачить. Холодний до сліз матері, байдужий до біди власної дитини, його товариш ніколи не зможе розраховувати на підтримку. Егоїст відмовиться принести навіть мінімальну жертву (пожертвувати власним часом або порушити звичний хід режиму). Однак, такі люди зустрічаються рідко, а якщо вони існують поруч, то оточуючі вже знають, як до них ставитися.

Дивіться також:  Твір на тему Вірність і зрада - приклади з творів: вступ, аргументи, тези та висновок


Яскраві егоїсти

3 тип (сірий осіб)

Така байдужість найбільш страшно. Саме такі люди найчастіше знаходяться поруч з нами. Людина цього типу чуйний до проблем своїх близьких, друзів, трепетно ставиться до своєї дитини, але відвертається, коли буде плакати чужий малюк. Буде опікати свою собаку або кішку, а чужу буде штовхати, якщо підвернеться під ноги. Допоможе другу, якщо він виявився поруч, а уникнути втручання не вдається. Спокійно пройде повз людину, що лежить на землі, не обернеться, коли будуть бити незнайому жінку, може спокійно знімати на телефон бійку здорового телепня зі старим. Ось таких зараз багато.

Важливо! Приклади творів можна знайти в мережі, але все ж краще викладати свою точку зору, проводячи паралелі, порівнюючи різні випадки.

Байдужі неуважні люди

Розвиток головної думки

Байдужість та небайдужість, як стверджують психологи, є антиподами.

Чуйність — це прекрасне особистісне якість, що виражається в співчутті, це бажання надати допомогу, готовність принести в жертву власні інтереси, час, здоров’я, життя. З цим можна цілком погодитися. Звучить трохи пихато (особливо, згадка про життя), проте, так і є. Донині ми дізнаємося зі ЗМІ випадки, коли люди кидаються допомагати зовсім незнайомим громадянам, ризикуючи власним життям. Порятунок на пожежах, виловлювання потопаючих із бурхливих річок – такі явища зустрічаються часто. Радісно, що є такі герої.

Це питання краще розкрити спочатку твори, одразу після вступу. Але якщо чуйність пов’язана з життєвим ризиком, тоді виникає наступне питання – чи так добре бути чуйним. Якщо роботу пише учень чи студент, то ґрунтується на своєму світогляді, на власних поглядах і принципах.

Добре відгукуватися на чуже горе

Якщо поруч виявляється чуйна людина, це завжди добре. З ним спокійно, надійно, зручно. Але чи добре це для того, хто має таке неспокійне серце. Це питання можна внести в план майбутнього твору.

Зрозуміло, що не всякий раз чуйному громадянину доводиться проявляти героїзм, але інша допомога теж може мати неприємні наслідки. Так, наприклад, разнимая бійку, можна отримати серйозні каліцтва, а допомагаючи незнайомцю, дочекатися медичну допомогу, можна запізнитися на роботу або важливі зустрічі.

Так може не варто виховувати у дітей чуйність і співчуття? Та й самим варто трохи спокійніше ставитися до чужих проблем?

При розкритті цього питання теж повинна бути підготовка. Тобто, добре пригадати випадки з особистого життя, привести в приклад літературних героїв, описати подвиги героїв.

Таке висловлювання можна розташувати в середині, а можна вставити ближче до кінця, якщо немає інших ідей, як закінчити твір. Тоді не буде нав’язування своїх принципів, але буде пропозицію самим зробити вибір – залишатися байдужим або проявляти співчуття.

Дивіться також:  Тема Батьківщини у патріотичній ліриці Лермонтова: цитати про образ Росії в творчості поета і почуття, які відчуває героями

Чому люди проявляють ті чи інші якості

Підготовка до твору полягає ще і в тому, щоб спробувати розібратися, звідки беруться у людини ті чи інші якості. Спробуємо простежити, як формується байдуже ставлення.

Позицію невтручання, байдужості посилюють такі фактори, як:

  • страх перед болем – ініціатива, найчастіше, буває карна, помічник сам може серйозно постраждати;
  • егоїзм – не хочеться жертвувати своїм особистим часом, силами, зручностями;
  • страх привернути до себе увагу – «мені що, більше всіх треба?»;
  • елементарна душевна лінь.

Але ці чинники є тільки підсилювачами, а формуються якості особистості в результаті виховання.

Важливо! При написанні твору про байдужість і чуйності підійдуть не тільки приклади з літератури, але і свої спогади, спостереження.

Приклад виховання байдужості – дитина приносить додому цуценя або кошеня, який замерзає у заметі. Далеко не всі батьки з розумінням поставляться до такого «подарунку». Але замість того, щоб сказати: «Залишай, але ти сам будеш про нього піклуватися», або «Як йому холодно, але ми не можемо його залишити. Давай, завтра разом шукатимемо йому будинок, а сьогодні хай переночує у нас в коридорі», малюк чує: «Кого ти приніс?! Віднеси туди, де взяв! Не волоки в будинок всяку бруд».

«Віднеси туди, де взяв», тобто не допомагай більше, це погано, кинь гинути цуценя на морозі, пройди мимо, будь байдужим. Така груба помилка дуже часто зустрічається у батьків.

На прикладі життєвих ситуацій, з літератури ми бачимо, яку величезну роль у вихованні чуйності відіграє приклад батьків. Якщо на очах у сина величезний чолов’яга ображає старого, а його сміливий, сильний тато проходить повз, відводячи очі, то син така поведінка буде вважати нормою.

Як формується відгук на чужу біду. Чуйність, як і інші особистісні якості, які формуються у ранньому дитинстві. Щоб дитина була участливым, щирим, добрим, подібними якостями повинні володіти батьки.

Дітей треба виховувати на власному прикладі. Не завжди потрібно кидатися у вогонь, але проявляти співчуття до своїх близьких, незнайомим людям, тваринам, потрібно постійно.

Про байдужість і чуйності аргументи до твору і приклади можна брати як з літературних творів, так і з самих повсякденних ситуацій.

Книги потрібно читати разом з дітьми, художні та мультиплікаційні фільми не просто переглядати, але і обговорювати, активно виявляти своє ставлення до подій (чуйність і інші хороші якості схвалювати, ставити в приклад, а байдужість активно засуджувати).

Дивіться також:  Горького стара Ізергіль – аналіз твору: про що розповідь, дата написання, характеристика Данко і Ларра

Частіше варто практикувати читання казок, де герої ніколи не залишаються глухими до чужої біди. У казці «Крихітка-хаврошечка» найбільш яскраво показано, як винагороджується дівчинка, яка допомагає яблоньке і печі, де карається небажання дівчинки допомогти.

У більш старшому віці потрібно наводити приклади чуйності і байдужості з літератури. Наприклад, можна почитати повість Григоровича «Гутаперчевий хлопчик». Найголовніше – слід завжди підтримувати своїх дітей, коли вони зробили, нехай навіть маленьку, допомога кому-небудь.

Як писати на задану тему

Питання про особистісні якості людини актуальне донині. Саме тому школярам, а також студентам дають завдання викласти свої роздуми на конкретну тему у вигляді твору. Кілька порад, які допоможуть у написанні:

  • точно продумати, про що саме написати, щоб розкрити тему;
  • потрібна попередня підготовка до написання, тобто, потрібно прочитати книги або розповіді і вибрати епізоди, де б яскраво відбивалися приклади байдужості, байдужості героїв або їх співпереживання, чуйності;
  • скласти план твору;
  • писати власні думки;
  • підібрати аргументи до твору і факти, що їх підтверджують;
  • цікавим буде твір, яке буде якась «гра» класика і сучасника. Тобто, твердження класиків можна спростовувати своїми доказами, або підтверджувати їх власними роздумами;
  • твір на тему про байдужість і чуйності повинен закінчувати висновок.

Серйозну роботу важко написати за один день, потрібна підготовка. Після того, як чітко визначилися, про що твір, необхідно почитати літературу, щоб на прикладах класиків доводити свою позицію, або спростувати тезу зі своєї точки зору.

Твори, з яких можна почерпнути яскраві приклади для підтвердження тез (їх можна прочитати, коли ведеться підготовка до написання роботи):

  • «Герой нашого часу», роман М. Ю. Лермонтова;
  • «Шинель», повість М.В. Гоголя;
  • «Не стріляйте в білих лебедів», повість Б. Васильєва;
  • «Легенда про Данко», М. Гіркий;
  • «Війна і мир», роман Л. Н. Толстого;
  • інші твори за вибором.

Підсумкове твір. Байдужість і чуйність. Аргументи

Байдужість і чуйність. 2 напрямок підсумкового твору 2017/2018

Висновок

Можна доповнити роботу власними прикладами. Головне дотримати структуру тексту. На початку повинно йти вступ, в якому вказано головна теза чи думка, яка далі буде розвиватися. Потім повинен слідувати основний текст. Закінчити твір потрібно невеликим завершенням, що містить висновок з усього написаного.

Якщо замислюватися над подібними питаннями в шкільному віці, то можна вилікуватися від байдужості, намагатися бути уважним до оточуючих, відгукуватися на чужу біду.