Довгий час роман Євгенія Замятіна «Ми» був не знайомий радянським читачам. Він зазнав жорстокої критики і був зарахований до творів, викривальним революцію і суспільний устрій того часу.
Дія роману описує ізольоване держава майбутнього, в якому всім править Благодійник. Весь простір укладено в одному місті, а він оточений стіною дикого лісу. Виходити за межі держави-міста не дозволено, на це накладено найсуворішу заборону.
А хто ж там живе? Хто його мешканці? У цих громадян навіть не мають імен. Замість цього кожен з них має свій порядковий номер.
Суворий режим регламентує життя всередині держави. В основу покладена Велика скрижаль, закон, який прописує поведінку в найдрібніших деталях. Люди зовсім не мають права на особисте життя, позбавлені сімей.
Високе почуття любові спаплюжили і знижено до мінімуму: воно полягає тепер у звичайному задоволенні фізіологічних потреб, які, до речі, також в строгому порядку – за розкладом. І становить його сам Благодійник.
Влада правителя охоплює всі частини суспільного і державного життя. Вона не підлягає обговоренню і критиці. Тільки він один може щось вирішувати. Причому, особисті бажання інших жителів взагалі не беруться в розрахунок.
Життям цих людей, ізольованих в маленькому просторі, править логіка і розум. Милуватися природою, її весняним пробудженням не дозволено, це виходить за рамки звичайного раціонального пізнання.
Ці люди не просто не знають романтики, вони навіть її бояться і уникають. Все повинно бути чітко і строго, без всяких там ліричних відступів.
Єдиний режим, що існує в фантастичному державі майбутнього, диктує абсолютно все: люди ходять в однаковому одязі-уніформі, їдять одне і те ж, встають в один час, йдуть на роботу і одночасно повертаються. Вони позбавлені ідентичності, тут немає особистостей, всі рівні, а точніше безправні. І ніхто не скаржиться, не обурюється своєму становищу.
За кожним громадянином ведеться спостереження. Здійснюють його спеціальні люди – зберігачі.
Автор намагається показати абсурд теорії соціалізму, який намагаються будувати в той час: позбавити людину волі і душі, замінивши це все одягом, їжею і житлом.
Інженер Д-503 порушив усі закони, він полюбив. Це почуття відволікає від роботи, наповнює серце і душу мрією й такою небезпечною романтикою. Тепер вже Д-503 дивиться на навколишній світ з усіма законами зовсім іншими очима. Тільки ось цього так залишити не можна. Доводиться платити: інженеру зробили операцію, назавжди позбавивши його здатності відчувати.
Роман «Ми» Е. Замятіна – показ дійсності, яка настає після вступу в права Радянської влади. Втрата особистості, всіх цінностей і традицій, зрівнялівка – ось її головні риси. Ті небезпечні риси, про які попереджає автор.
