Становлення характеру Васютки (за оповіданням Астафєва «Васюткіни озеро»)

В оповіданні Астаф’єва «Васюткіни озеро» чітко описаний момент, коли, ще, здавалося б, у вчорашнього хлопчика Васютки, раптом виявилося істинно чоловічий характер. Звичайно, він ніколи й не був боягузом і вже відрізнявся завидною сміливістю і розсудливість серед своїх однолітків, і все ж, те, що хлопець зміг подолати – не завжди під силу навіть багатьом дорослим людям.

Це подія трапилася, коли хлопчик, як завжди, ходив по сходженими стежках тайги, і збивав кедрові горішки. Йому вперше в житті в той день пощастило підбити глухаря, і він тепер зі всіх ніг втік, за пораненою птахою. От тоді-то вперше в житті і заблукав.

Спочатку хлопчик, ще якийсь час не зміг контролювати ситуацію. Він продовжував бігати по лісі і шукати зарубки на деревах. Але після невдалих спроб кинув це марне заняття і почав думати, що ж робити далі. Він згадав, як про подібних ситуаціях розповідали товариші батька. Ось тоді-то він і зрозумів, що від його подальших дій буде залежати життя.

У хлопчика з собою був хліб, але він одразу вирішив, що з’їсть його тільки в самий останній момент, коли сил вже зовсім не залишиться. А харчувався виключно тим, що добуде. Його раціон був з м’яса птиці, підстріленою їм з двоствольної батьківської рушниці, і лісових кедрових горішків, від яких вже хворів рот і мова.

Саме в цей момент, коли Васютка в самоті намагався врятуватися в глухій тайзі, і почав проявлятися його справжній, чоловічий характер. Він чітко зрозумів, що на місці стояти не буде, а спробує самостійно вийти з лісу. І не важливо, скільки часу це може зайняти головне-рухатися вперед.

Дивіться також:  Композиція повісті Астафєва «Цар-риба»

Йому доводилося зовсім не просто, адже навіть погода змінювалася в гіршу сторону і на зміну літнім теплим дням, приходила осіння хмур і дощі. Вранці, ліс заволакивало білим щільним туманом, з-за якого практично не було видно дороги. Васютки доводилося грітися і сушити речі над багаттям. Продрогший і виснажений багатоденними поневіряннями по лісі, хлопчисько щоранку змушував себе знову вставати і рухатися далі.

Навіть у такому стані, хлопчик все навколо помічав і аналізував. Завдяки цьому він зміг виявити озеро в лісі, де на диво водилася річкова риба. Через деякий час, без компаса і сторонньої допомоги він вже стояв біля «батюшки Єнісею» і сигналізував пострілами з рушниці, що проходить повз судна. Незабаром його знайшли і врятували.

І ніхто навіть не здогадувався про те, який страх і відчай пережив Васютка за ці довгі п’ять днів. Та він і сам не міг пояснити, як знайшов у собі сили на таку вирішальну боротьбу. Але саме в цей час і відбувалося становлення його чоловічого характеру і подія назавжди змінила його майбутнє.

Це добре розумів лише його дід і батько. Татові важко було слухати про те, як син боровся за виживання, але між тим, Шадрін дуже пишався Васюткой. Хлопчик зміг довести всім, що кмітливість, стриманість, сила волі і мужність можуть ужитися навіть у тринадцятирічному підлітка.