Становлення Російської держави пов’язане з численними економічними і соціальними потрясіннями. Одним з найбільш глобальних і значних була зміна правлячих династій в країні в кінці XVI століття, яка стала однією з провідних причин Смутного часу. Саме усунення наслідків Смутного періоду в історії держави стало основою того, як відбувалося соціально-економічний розвиток Росії в 17 столітті.
Наслідки Смути
В економіці Росії 17 століття відбулися глобальні зміни. Напрями соціально-економічного розвитку були визначені у першу дуже саме Смутою. Підсумками зміни правлячих династій стало помітне зубожіння народу і погіршення матеріального становища всієї країни. Територія і населення в ці роки помітно зменшилися.
Держава продовжувала перебувати, по суті, в стані війни з Польщею і Швецією. З цими країнами були укладені не мирні угоди, а Запольское і Плюсское угоди про перемириях. Наслідки Смути в країні усували близько тридцяти років. Вони були остаточно подолані тільки в період правління Петра i (1682-1725).
Важливою віхою економічного розвитку держави стало проведення економічних інновацій. В число значимих подій, сприяли поступовому відновленню економіки, увійшли вжиті на державному рівні заходи.
Поглиблення господарської спеціалізації районів, з виділенням:
- Орієнтованих на виробництво зерна Поволжя і Чорнозем’я;
- Виконували льон Псковської, Новгородської і Смоленської земель;
- Зайнятих тваринництвом Ярославській, Нижегородської, Казанських земель.
В країні починається формування капіталістичної економіки. В першу чергу це виражається в закріплених в Новгородському статуті 1667 заборони ведення на території Росії роздрібної торгівлі заморськими купцями. Починається формування мануфактур. У першій половині 17 століття їх загальна кількість на території держави не перевищує 30, але вже в цьому періоді були відкриті і почали діяти:
- Гарматний двір і Хамовный двір, розташовувалися в Москві;
- Канатний завод, відкритий на території Архангельська;
- Залізоробний завод в Тулі і деякі інші.
Одночасно відбувається остаточне закріплення інституту кріпосного права, зафіксоване в забороняють перехід селян Соборному уложенні 1649 року. Більш того, кріпаки приписуються до виробництвам.
З прийняття Соборного уложення на мануфактурах остаточно викорінюється вільнонаймана праця. Вся діяльність здійснюється тільки приписаними до конкретної мануфактурі.
Велику роль у розквіті держави зіграло початок роботи великих торгових ярмарків. У тому числі найбільших Ірбітського і Макаріївській. Подібні торговельні майданчики стали оптимальним місцем збуту продукції та налагодження міжрегіональних економічних зв’язків.
При зародження капіталістичних відносин на рівні виробництва, 17 сторіччя зберігала тенденцію збереження і розвитку феодально-кріпосницьких відносин. Такий порядок остаточно був закріплений в Соборному уложенні. Фахівці відзначають негативну роль даного виду взаємовідносин для розквіту агропромислового сектора господарства.
