«Втеча від реальності» – проблема, яка стрімко поширюється в сучасному світі. В психології існує навіть термін, що позначає це явище – ескапізм. Вчені вважають, що тікати від реальності можна не тільки в світ фантазій та ілюзій. Деякі люди намагаються сховатися від дійсності, від суспільства у важкодоступних регіонах, в глушині.
Я вважаю, що «втеча від реальності» – стан людини, коли він перестає проявляти інтерес до життя, намагається сховатися від проблем. Бажання втекти з’являється внаслідок стресів, усвідомлення нездатності протистояти чого-небудь в реальному світі. Також «втеча від реальності» – сигнал згасання інтересу до загальноприйнятого укладу, цінностей. В якийсь момент людина усвідомлює, що не хоче жити в такому світі. Тоді він починає створювати ідеальний для себе світ. Його власна «реальність» наскільки затягує, що «втікачеві» важко повернутися до дійсності.
Приклади втечі від дійсності знайшли місце в літературі. Твори з відповідними сюжетами допомагають зрозуміти, що це за явище, побачити, як воно впливає на людське життя.
Герой роману І. С. Тургенєва «Батьки і діти» Базарів живе у світі наук. Він не враховує, що реальність неможливо підігнати під наукові закони повністю. В деяких сферах життя потрібно керуватися серцем, а не розумом. Наприклад, розум – не завжди хороший помічник в питаннях любові. На якийсь час тепле почуття відволікало героя від науки, але тривало це не довго. Створити сім’ю з коханою він так і не міг.
Також Євген Базарів не проти був втекти до думок про «іншому» майбутньому, з-за чого часто сперечався з Павлом Петровичем. Справа в тому, що Базарів відстоював прогресивні ідеї, нещадно викривав недоліки поміщиків і аристократів. Тим не менш, від таких думок він швидко повертався до дійсності, бо розумів, що закладається основа для майбутнього в сьогоденні.
Цей приклад показує, що втеча від реальності може перешкодити знайти особисте щастя. У той же час, іноді корисно усамітнюватися в своїх мріях, для того щоб черпати в них натхнення для нових звершень.
Більш виразно проблема втечі від реальності розкривається на прикладі образу Бєлікова з оповідання А. П. Чехова «Людина у футлярі». Герой просто боїться навколишнього світу, вважаючи, що людину скрізь підстерігають небезпеки. Він воліє захищати себе від реальності, тому живе у світі заборон, керуючись фразою: «Ах, як би чого не вийшло». Таке життя не робить героя щасливим. До кінця своїх днів він залишається самотнім.
Доля Бєлікова – доказ того, що від реальності втекти неможливо, зате від щастя – запросто.
Таким чином, «втеча від реальності» – спроба усамітнитися в уявному світі, відгородитися від проблем. Однак слід пам’ятати, що воно не допоможе вирішити проблеми, що виникають в реальності.
