Що допомогло юнакові впоратися із завданням воєводи?

Як думаєте, чи легко пройти через ціле військо ворогів під загрозою смерті, а потім ще і одним махом переплисти Дніпро? Я думаю, не кожен з нас впорається з таким завданням. А ось юнак з літопису «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича» зміг все це зробити. Що ж допомогло юнакові впоратися із завданням воєводи?

Першим помічником стала винахідливість, в якійсь мірі, хитрість. У назві літописі йдеться про хитрощі Претича, але і юнакові вона послужила гарну службу. У хлопця був чіткий план подолання ворожої «смуги перешкод». Він озброївся знанням печенізького мови і впевнено вийшов за мури міста. Отрок говорив печенігам, що втратив коня і тепер шукає його. На щастя юного героя, його обману повірили. Тут не можна не згадати і внутрішній силі отрока. Адже на насправді дуже важко залишатися спокійним, впевнено грати придуману роль, знаючи, що над тобою висить Дамоклів меч.

Так, «шукаючи коня», юний киянин підійшов до берега Дніпра, де швидко скинув одяг і пустився вплав. Літописець про переправі пише коротко: «печеніги кинулись за ним, стріляли у нього, але не змогли йому нічого зробити». На цьому етапі йому допомогла фізична сила, витривалість і хоробрість. Навіть зараз переправитися через Дніпро без човна дуже складно, тоді ж річка була ще ширше і глибше. Юнак і з цією перешкодою впорався блискуче.

Не варто забувати, що печенігів під Києвом були сотні. Можна тільки уявити, скільки стріл полетіло в юнака, коли той кинувся у річку. Але жодна не зачепила його. Що допомогло хлопцеві залишитися цілим і неушкодженим? Воля випадку? Вороги, які не відрізнялися влучністю? А може язичницькі божества, яким у ті часи приносили жертви? Або сама доля берегла хлопця, для якого був підготовлений ще не один подвиг? Сьогодні, через більше тисячі років можна тільки здогадуватися.

Дивіться також:  Образ юнака-киянина в літописі «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича»

Перелік наведених вище фактів і якостей, які стали помічником отрока виконання небезпечного завдання буде неповним, адже не зазначено головне – любов до Батьківщини. Кияни знали, що в цій ситуації на кону не тільки їх життя, загроза нависла над рідним краєм. Якщо ворог вчинить задуманий чорну справу, від славного міста Києва залишаться руїни і попіл. Бажання врятувати Русь і своїх земляків підживлювало хороброго юнака, додавало йому сил.

Коли люди йдуть на такі серйозні вчинки, знаючи, що можуть померти, більшість розраховує на винагороду і славу. Але тільки не отрок-киянин. Коли шукали добровольця, не було згадано ні слова про якусь вигоду. Хлопець сказав тільки: «Я проберусь». Він не ставив жодних умов. У кінці повісті розповідається про те, як повернувся Святослав, вшанував свою сім’ю. Про отрока не говориться нічого, здається, про нього взагалі забули. Це тільки підтверджує безкорисливість.

Таким чином, головним помічником юного киянина з літопису «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича» була любов до Батьківщини. Підкріплена розумом, хитрістю, хоробрістю і силою духу, вона допомогла врятувати киян.