Прочитавши оповідання Льва Толстого «Після балу» я став свідком того, як звичайний випадок перевернув з ніг на голову життя людини. Ці людиною був Іван Васильович – головний герой твору. Варто відзначити, що оповідання «Після балу» не є вигаданим твором, він заснований на реальній історії, що сталася з братом Л. Товстого.
Отже, ранок, яке змінило життя Івана Васильовича, настав у той час, коли головний герой був ще молодою людиною. Він був студентом одного з провінційних інститутів. Як і багато студентів, Іван Васильович володів величезною кількістю вільного часу. І цей час він вважав за краще витрачати на розваги і забави. Найбільшою пристрастю головного героя були звані вечори і бали. До одного з таких балів Іван Васильович готувався особливо ретельно, адже там мала бути його кохана дівчина Варенька.
Весь вечір молоді люди провели в танці. Іван Васильович не помічав ні кого, крім своєї коханої. Він «був п’яний без вина любов’ю». Не було жодного танцю, який би пропустили любі. Головний герой був дійсно щасливий і був готовий обійняти весь світ.
Особливе враження на Івана Васильовича справив танець Вареньки і її батька. Батько дівчини був вже не молодою людиною, служив в армії в чині полковника. Але, не дивлячись на свої роки, полковник був ставним і красивим чоловіком. До того ж, він чудово танцював і також мило посміхався, як і його дочка.
Після закінчення балу, окрилений Іван Васильович відправився додому. Картини бала раз за разом спливали у нього в голові. Так і не зміг заснути, головний герой вирішив відправитися на прогулянку. Не відаючи того, він вийшов до будинку Вареньки. Так перед ним розгорнулась жахлива картина. Через стрій солдатів вели напівголого татарина, прив’язаного до двох рушниць. Його били палицями по спині. Так у той час карали дезертирів. Нещасний благав про помилування, але його не чули. Його тіло було вкрите ранами, з яких сочилася кров. Командував «стратою» батько Вареньки. Побачив Івана Васильовича, полковник відвернувся, немов не знав останнього.
Головний герой в жаху відправився додому. Він ще довго не міг заснути, згадуючи крики нещасного солдата.
То ранок, яке настало після балу, показало Івану Васильовичу всю жорсткість і злобу нашого світу. Воно перевернуло свідомість головного героя. Іван Васильович відмовився від військової служби, почуття до Варенькі почали «остигати», адже думаючи про неї, в його голові спливали картини «страти» солдата і жорстокості її батька. Він не захотів бути частиною такого жорстокого світу і просто відступив.
