Про мене змусив замислитися розповідь Шукшина «Зрізав»?

Про що змушує задуматися розповідь Шукшина «Зрізав» простого читача? Напевно, в першу чергу про людську повагу один до одного. Ще про дружбу і сім’ї. Про те, що було, і що могло б бути…

Кожна людина – є коваль свого щастя. Заздрість і підлість завжди перегороджують шлях до заповітної мети. Цього не вчать у школах, але про це пишуть практично всі автори. Шукшин не став винятком. У своїй розповіді він створює образ «провокатора» і «судді» в одній особі – Гліба Капустіна. Він вважає, що раз людина чогось зміг у житті домогтися, то вже точно не своїм розумом і непосильною працею. Однак сам чоловік, по суті нічого не зміг для себе зробити. Він навчився лише принижувати інших, і то, це робить не від великого розуму.

Автор не згадує про сім’ю Гліба, швидше за все тому, що він її не має. Можливо, ще живі його батьки, але і їх, швидше за все він не цінує. У чоловіка немає друзів, а ті хлопці, що з ним спілкуються, швидше за все, просто колеги, адже роботи в селі не так багато. Його «сумнівна слава» тримає чоловіка в заручниках. Вона не дає йому завоювати ні пошани, ні поваги. Багато хто вже давно зрозуміли, що він за людина, і не хочуть зайвий раз мати з ним спільних справ.

Висміюючи інших, чоловік деколи сам стає блазнем. Так вийшло і у випадку з Костянтином Журавльовим. Капустін так захопився своїми безглуздими міркуваннями, що ввів кандидата в ступор. Таких дурниць, ні Журавльов, ні його дружина раніше не чули. Вони ж не зрозуміли цього дивного візиту до них в будинок.

Дивіться також:  Чому Василя Князєва називають «чудиком»? (по розповіді Шукшина «Дивак»)

Дивна сільська забава, чекає кожен раз нову «жертву». Капустін «зрізає» людей, просто від того, щоб зайвий раз показати свою перевагу. Він навіть не розуміє, що тим самим він підкреслює відсутність свого інтелекту. Адже шукати недоліки в інших, чекати, що людина помилиться і «впаде» — це підло.

Що ж розлютило Капустіна? Чому він буквально зненавидів Журавльова? Відповідь очевидна – заздрість. Причин для цього почуття предостатньо. Гліб сам про це згадує у своїх «спасенних» повчаннях. Кандидат має дружину, дочку, він фахівець у своїй області, любить матір, а головне – приїхав на таксі. Для чоловіка це стає перебором. Він не розуміє, що це норма життя для звичайних людей, тому веде себе зухвало і дуже грубо. Але варто Журавльову почати спілкуватися з опонентом, на його «мові», як той переходить практично на особисті образи та погрози.

У всіх присутніх після такого «показового виступу» залишається неприємний осад на душі. Можливо, хтось вже пошкодував кандидата, а можливо, так само як Капустін – позловтішатися того, що і цього «зрізали».

Людська дурість – багатолика. Автор показує, яку химерну форму, вона іноді приймає. Для одних неприйнятною навіть подумати погано про людину, а для інших входить в норму навмисно його прилюдно принизити. Тільки справедливість все ж існує, і бумеранг негативу коли-небудь повернеться до «вельмишановного» Капустіну. Можливо, це буде не скоро, і він ще багатьох зможе «зрізати».

А з іншого боку, чоловік і так вже покараний. Адже головною радістю в нього залишається «зрізати» людей, які, на відміну від нього, всього добитися в цьому житті.