Порівняльний аналіз віршів Тютчева «Літній вечір» і Фета «Яка ніч»

Літо – блаженний час відпусток, умиротворення і романтики. Здається, що в цю пору року людина стає ще ближче до природи, тонко відчуваючи її аромати і настрою. Літній вечір і літня ніч наповнені особливою чарівністю, ніжністю і пристрастю. Саме вони стали об’єктом опису Ф. Тютчева у творі «Літній вечір» і А. Фета «Яка ніч! Як повітря чисте…».

Тютчев Ф. відтворює таїнство річного заходу сонця над морем. Образи природи оживають під його пером: земля скочує зі своєї голови розпечений сонячний куля, щоб його поглинула морська хвиля. Вони очищають небосхил для нових героїв – зірок. Небесні світила отримують у Тютчева цікаву інтерпретацію: вони піднімають небо «своїми вологими головами».

Все навколо звільняє своє дихання після денної спеки. Легкий вітерець представляється поетові повітряної річкою. В останньому куплеті Тютчев Ф. проголошує єдність людини і природи. Ліричний герой зливається з навколишнім світом, відчуваючи, як на «жилах природи» пробігає «солодкий трепет, як струмінь». Герой відчуває ті ж самі неповторні відчуття.

А. Фет у вірші «Яка ніч! Як повітря чисте!» не присвячує рядків заходу. Його ліричний герой відразу висловлює захват, який приносить ніч і її чисте повітря. Його погляд переключається з однієї деталі навколишнього пейзажу на іншу: дрімаючий лист, тінь ів, сон затоки. Як і у творі Ф. Тютчева, в Фетовском з’являється мотив злиття людини і природи, який проявляється лаконічними фразами: «Як тишиною груди повна!», «… замість пристрасті хоче груди ось цим повітрям зітхнути».

Вірш А. Фета на відміну від твору Ф. Тютчева не розбито на строфи, але умовно його можна поділити на дві частини. Перші шість рядків відображають нічну природу, майже не заглиблюються в душевний стан людини, такі ж рядки переплітають пейзажні психологічні замальовки.

Дивіться також:  Порівняльний аналіз віршів Єсеніна «Пороша» та Пушкіна «Зимова дорога»

В обох творах образ ліричного героя зливається з автором. Вік ліричного героя визначити складно, зате неважко здогадатися, що перед нами мрійник, людина, що вміє помічати настрої природи і переймати їх. Спілкування з природою робить душу ліричних героїв і їх розум світліше.

А. Фет і Тютчев Ф. малюють прекрасні пейзажі, відображають внутрішній стан ліричних героїв за допомогою художніх засобів. Головну роль у їх віршах грає уособлення: «сонця розпечений куля з голови своєї земля скатила», «трепет… по жилах пробіг природи» (Ф. В. Тютчев «Літній вечір»); «безтурботно спить затока», «не зітхне ніде хвиля» (А. Фет «Яка ніч! Як повітря чисте»). Епітети у творах розставляють додаткові акценти.

Особливість художнього оформлення вірша А. Фета – гра з кольорами та відтінками, що допомагає показати багатогранність не тільки літньої природи, але й людської натури: «белей лише блиск, чорніша тінь», «лише розум светлей».

Вірші А. Фета та Ф. Тютчева схожі за настроєм, але кожен з них – оригінальна авторська інтерпретація традиційної пейзажного мотиву.