В будинку станційного наглядача були картини. Кожен з постояльців чи проїжджають повз міг впізнати в них історію з біблії про блудного сина. Доглядач Вырин навіть не здогадувався, що біблійний сюжет так само може увійти в його життя.
Звичайно, є в історії з блудним сином та Дунею різниця. Вона полягає в тому, що Дуня втекла з дому з одним з гусаров, а в притчі, син покидає будинок з благословенням отця. Так само Дуню довгий час Вырин намагався знайти, щоб уберегти дочку від дурниць і повернути додому. Біблійного сина ж ніхто не розшукував. Він хотів довести всім свою незалежність від батьків тому пустився «у всі тяжкі».
Фінал обох історій теж різний. Дуня не повернулася до батька на станцію. Вона вийшла заміж за Мінського і народила трьох дітей. Жінка весь цей час жила в повному достатку. Мінський любив і балував її. Він дотримав дану батькові обіцянку, і зробив все, щоб Дуня була щаслива.
Блудний син став вести розгульний образ життя, коли покинув отчий дім. Він швидко «проциндрив» всі наявні заощадження і повернувся до батька. Він нічого не добився, а в моральному і етичному плані дуже низько впав. Але батько взяв назад свого блудного сина. Він був радий, що той повернувся живим і здоровим. З цього приводу, старий навіть вирішив влаштувати свято.
Вырин теж чекав дочку, хоча точно не знав, чи вона жива досі. Чоловік сподівався, що з нею не трапиться біда, адже йому була добре відома притча про блудного сина. Він сам подумки порівнював ці дві історії. Автор спеціально зробив їх різними, щоб читач зміг чітко побачити і відчути різницю.
І блудний син, і Дуня стали певним прикладом аморального поведінки. Адже те, що дівчина втекла з дому з ледь знайомим гусаром, теж говорить про її легковажність. А хлопчик хоч і повернувся в отчий будинок, до цього встиг накоїти чимало дурниць». Він був морально знищений, позбавлений життєвих і духовних сил.
Кожен з героїв приходить до каяття, але в різний час і за різних обставин. Їх історії, безумовно, відрізняються своїми фіналами, але, по суті, говорять про одне й те ж.
Блудний син, йдучи з сім’ї до неї ж і повернувся. Він зміг побороти свою гординю і страхи. Дуня ж не повернулася до батька, а лише одного разу проїжджаючи повз, вирішила провідати батька. На жаль, Вырин до того часу вже помер. Він не зміг пережити зради та байдужості з боку дочки. Наприкінці життя, він теж став байдужий до її долі. Чоловік сильно почав зловживати алкоголем.
Прийшовши до нього на могилу, Дуня не змогла не розплакатися. Ставши матір’ю, вона нарешті зрозуміла страждання і переживання власного батька. Дівчина дуже пошкодувала, що змусила його чекати стільки років. Злякалася його приїзду тоді, коли він раптово виник на порозі її кімнати. Що дозволила Мінським прогнати батьків. Про що Дуня пошкодувала. Тільки було вже занадто пізно. І тому дівчина лежала на могилі батька, а по її щоках текли сльози. Вона повела себе як блудний син з біблійного сюжету, тільки дівчині пощастило в житті, а біблійному герою немає…
