Олександр Михайлович Герасимов (1881 — 1963) — радянський художник, що писав картини в жанрі портрета, пейзажу, натюрморту. Напрямок, в якому він творив, — соціалістичний реалізм, що було неодмінною умовою визнання художника. Герасимова писав портрети вождів, надаючи ідеальність їх образам, був улюбленцем Сталіна, мав урядові нагороди та інші відзнаки. У радянський час всім була відома картина Герасимова «Ленін на трибуні». Було багато інших картин ідеологічного спрямування, наприклад, «Гімн Жовтня», «Доповідь тов. Сталіна на XVI партз’їзді».
Однак Герасимов створював картини не тільки на догоду владі, він залишив після себе прекрасні картини побутового жанру, пейзажі, натюрморти («Після дощу», «Гроза», «Жито»). Квіткові натюрморти Герасимова особливо гарні.
Один з таких натюрмортів — «Польові квіти» (1952). Для Олександра Михайловича було насолодою писати польові квіти. За цим заняттям він відпочивав душею, як після стомлюючої дороги». У своїй любові до природи в захопленні її великою кількістю рослинності він прагнув передати красу простих польових квітів.
Картина впадає в око веселими, радісними фарбами. На ній зображені кілька пишних букетів. Простенькі квіточки складені у таких композиціях, що важко відірвати від них погляд. Польові квіти в цьому натюрморті звучать симфонією.
Букети — передній план і центр картини — розташовані на столі в простих вазах і банках. Тон у композиціях задають ромашки, за ними слідують волошки, конюшина, іван-да-марья, деревій та інші запашні польові квіточки. Красиво доповнює букет гілка дуба, також інші гілочки зелені гармонійно сусідять із квітами.
Тепле світло літнього дня проникає з вікна з лівої сторони картини. На вікні проста фіранка, як у сільському будинку. Зате на задньому плані по стіні розташоване велике дзеркало в масивній позолоченій рамі. У його відображенні зображений холоднуватий синій фон, який перегукується з блакиттю скатертини, що вкриває стіл. Тим радісніше виглядають чудові букети в їх теплій колірній гамі.
Біля дзеркала стоїть свічка в свічнику, який під стати дзеркалу, з позолотою і тонкої роботи. Очевидно, ці предмети залишилися від колишніх часів. Ці залишки колишньої розкоші контрастують з простою фіранкою і польовими квітами в скляних банках. Схоже, такий різнобій в інтер’єрі господаря не турбує. Зазвичай це властиво справжнім художникам.
Картина справляє на глядача заспокійливе дію, дає заряд позитивних емоцій. Несподівано чудові букети з квітів, які люди зазвичай не помічають, не тільки свідчать про красу російських полів, але і викликають у душі вигук «як прекрасний цей світ!». Олександр Герасимов побачив прекрасне і показав його людям, а це показник справжнього таланту.
