Головний герой знаменитої п’єси Олександра Вампілова «Качине полювання» Віктор Зілов – нарцис, що втратив всю значущість моральних цінностей і принципів.
Цензори не відразу пропустили цей твір до постановки, вже дуже мерзенна був образ цього юнака. Невже такими були всі радянські люди? Звичайно, немає. Але Зілов – людина, яка приносить своєю появою зло. Він ламає долі, принижує жінок своїм ставленням, плює в душу рідним і близьким людям. І саме такої людини епохи застою поставив на чолі п’єси Олександр Вампілов.
Зілов працює інженером, зроду йому всього лише тридцять років. Він привабливий і привабливий, але тільки тоді, коли це вигідно виключно йому. Він упевнений в собі і своїй привабливості, це знаходить відображення в ході і жестах. І в теж час у всьому цьому простежується смуток, лінь і туга. Зілов сумує постійно, де б і з ким би він не знаходився.
Він байдужий до дружини Галини, вона давно йому приїлася, живе просто за звичкою. Зілов завів коханку, але і вона не викликає у нього належних емоцій. На роботі Віктор просто просиджує час. Гаразд, робота не завжди подобається. Ну, може, у цього чоловіка є захоплення? На перший погляд, можна подумати, що є у Зілова одна пристрасть – качина полювання. Але ж і це на ділі виявляється неправдою.
Відправитися стріляти качок Зілов збирається ось вже протягом тривалого часу. Всі давно готове – спорядження подаровано. Але кожен раз Віктор знаходить причину відкласти цей захід. Далі розмов і зборів з перевдяганням у мисливський наряд справа не йде.
Зілов одружений 6 років. Дружина Галина першої розкусила всю його сутність, зрозуміла, що це за людина. І висловить все це йому в обличчя, перш ніж піти назовсім.
У Віктора Зілова цінності ніби стає з ніг на голову. Бути справжнім чоловіком в його розумінні – означає постійно брехати. А крім цього пройти по головах, якщо тобі треба чогось досягти. Нехай навіть чогось швидкоплинного і незначного.
Віктор змінює жінок, заводячи все нові й нові відносини, але це не рятує його від всепоглинаючої нудьги, лише на час змушує про неї забути. У п’єсі три жінки, які відчувають справжні і щирі почуття до цього молодій людині, але кожної з них він приносить тільки біль і страждання.
Мотиви, покладені в основу таких потворних дій Зілова, не зрозумілі нікому з його оточення. Його не може врятувати навіть дитина. Вагітна дружина наважується на аборт, розуміючи, що Віктору не потрібен ніхто, він егоїстичний і самозакоханий.
Зілов і сам приходить до тієї думки, що він ледачий і развратен, може бути, ще можна було щось змінити, але зовсім не хочеться. Єдине, що приваблює цієї людини – вечірки, банкети, пиятики, яким немає числа, вони просто низкою проходять по життю Віктора Зілова. Він займає гроші, влаштовує скандали, ображає людей мимохідь, навіть не замислюючись про це і не пам’ятаючи на ранок, з чого почалася сварка. Зілов – людина без мети і, відповідно, без осмисленого життєвого шляху.
