Образ Тадея в оповіданні Солженіцина «Матрьонін двір»

Олександр Солженіцин жив у непросту епоху тоталітаризму, тому в його творчості, як у дзеркалі, відбилися всі її основні риси.

Життя пригнобленого російського простого народу – основна тема творів автора. Солженіцин помічав, що серед людей стає менше тих, хто ще зберігає традиції, свою народність. Доброта і безкорисливість виходять «з моди», стають смішними.

В оповіданні «Матрьонін двір» розповідається саме про цю проблему – витіснення справжніх цінностей, підміні їх матеріальними вигодами, черствістю. Головною героїнею тут є стара жінка, яка майже ніким не зрозуміла зі свого оточення. Вона простодушна й привітна до сусідів, які намагаються витягти тільки вигоду для себе. Її безкорисливість приймається і в той же час висміюється людьми.

Повною протилежністю головної героїні в оповіданні є її колишній коханий Тадей. Повне ім’я антипода – Григор’єв Тадей Миронович. Йому вже було за 60 років.

З портретної характеристики ми дізнаємося про героя те, що був він високий, ще ставний, хоч і згорблений від болю в попереку. Найяскравіша особливість у зовнішності – чорнота. Його обличчя майже повністю було вкрите волоссям: чорна борода, густі чорні брови, чорні бакени. І ця особливість не випадкова, вона вказує на чорноту його душі.

Мотря говорила Игнатичу, що коли-то давно Тадей сватався до неї. Однак війна розлучила цю пару. За порадою рідних жінка вийшла заміж за молодшого брата Тадея – Юхима. Через деякий час сталося диво – Тадей повернувся в село живим. Коли він дізнався про одруження своєї коханої і брата, то запалився лютою ненавистю до обох.

Любив герой Мотрю по-справжньому не відомо, але навіть дружину став вибирати собі з таким же имечком. З іншого села таки призводить Тадей в будинок «другу» Мотрю. Дівчата були схожі тільки ім’ям. Друга Мотря була широколицей і грубої. Можливо, тому Тадей так злився на неї і часто бив. Тим не менш, у цієї пари народилося багато діток. Своїх синів герой теж не дружив і часто вчив важкої своєю рукою.

Дивіться також:  Значення і роль оповідання Солженіцина «Один день Івана Денисовича» в літературі ХХ століття

Спочатку Тадей здається оповідачеві ставним мудрим дідом, який діловито схиляться на палицю. Але дуже скоро його характеристика змінюється на менш втішні визначення: «ненаситний», «напівсліпий старий», «просив кожного зійти до його старості».

Складається таке відчуття, що все життя Тадей присвятив якоїсь помсти і наживи. На зло коханій він одружується на нелюбимій жінці, яку після б’є і всіляко утискає. Своїх дітей від другої Мотрони він навряд чи по-справжньому любить і теж б’є. Він виявляє справжнє ставлення і до колишньої коханої Мотрону. Він набридає їй проханням віддати частину хати у спадок його дочці Кірі, яку виховувала жінка. Мотря не може відмовити Фаддею і Кірі, і тому сама допомагає перевозити частину хати. В результаті це призводить до трагічного кінця.

Образ Тадея – образ зіпсованого людини.