Образ Рибака у повісті Бикова «Сотников»

Рибак у повісті Бикова «Сотников», образ неоднозначний і можна сказати складний. Чоловік поєднує в собі силу, аналітичне мислення, але в той же час досить суперечливий характер. За це, кажуть його спогади з дитинства. Рибак згадує випадок, коли з його вини постраждала сусідська дівчинка і батьківська коня з возом, а він сам, боячись покарання, відсиджувався в лісі. Він порахував, що його неодмінно має чекати покарання.

Ця боягузтво з часом, звичайно ж, переросла в певну обережність. Тому, коли чоловік, перебуваючи у партизанському загоні, вирушив з «пріболевшім» Сотниковим в село, в якійсь мірі передчував, що насувається небезпека.

В момент, коли Сотників виявився пораненим, Рибак не кинув його. Це доводить його людяність по відношенню до оточуючих. Він до останнього намагався приховати товариша, і тому сам опинився в полоні.

Що ж сталося з Рибаком в темному підвалі? Чому він вирішив зрадити батьківщину, однополчан та співкамерників? Чому не пішов як Сотників, до кінця? Відповіді на поставлені питання не потрібні. Важко засуджувати людину, коли у нього є хоч і маленький, але все ж вибір між життям і смертю. Адже Рибак до останнього не погоджувався переходити на бік поліцаїв. Він вважав себе патріотом, і тільки страх перед неминучою загибеллю змусила його вступити в суперечку з совістю. І навіть тоді, чоловік не збирався підкорятися фашистам, вбивати мирних жителів і катувати «зрадників». У його планах до останнього було втекти назад, до своїх.

Але втекти не вийшло. І ось він тепер знаходився по інший бік «барикад». Але як з цим жити, адже в Рибака немає цієї черствість і жорстокість властиві тому, хто добровільно вступив у ряди поліцаїв. Хто за сите і «безхмарне» життя продав навіки душу й поховав у собі все людське. Хто зрадив не тільки свою країну, рідних і люблячих людей, але і втратив можливість назавжди знайти душевний спокій.

Дивіться також:  У чому полягає суть подвигу Сотникова? (по повісті Бикова «Сотников»)

З такими «людьми» Рибак не хотів продовжувати «співпрацювати». Він зрозумів, що відтепер сенсом його життя буде руйнувати людські долі, а до цього він не був готовий. До його свідомості почало доходити те, що і він тепер мертвий, так само як Сотників, Дячиха і Староста. Тільки різниця була в тому, що вони померли фізично, а духовно здобули свободу. А Рибалка помер саме духовно, фізично потрапив у рабство. На ньому тепер до кінця життя буде тавро ганьби, і це відмітку не змити навіть власною кров’ю. Він став катом і одночасно «маріонеткою» в руках фашистів. Чи варто цього «холеная» життя і існування в цілому? Адже не це було кінцевою метою Рибака.

Так як Рибак тепер був катом, він вирішив приступити до своїх безпосередніх обов’язків, стратити того, хто найбільше цього потребував, а саме себе. Чоловік вирішив добровільно і тепер вже усвідомлено здатися смерті. Тільки він не врахував одного, що і на смерть, як і життя, не завжди відразу дається другий шанс. Ремінь, на якому він розраховував повіситися, при допиті був вилучений і тепер, його нікчемного існування нічого не може загрожувати…