У творі Миколи Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» органічно поєднуються два світи: реальний і чарівний. Письменник вірив у перемогу добра над злом, тому всі містичні персонажі так чи інакше зазнають поразки, а головні герої, наділені високими моральними якостями, отримують нагороду. Але, незважаючи на містику, наприклад, у повісті «Ніч перед Різдвом» немає нічого страшного, адже автор зміг все це подати з великою часткою гумору. Та й у фантастичних персонажів все ж вгадуються справжні пороки людей. І те, що автор їх висміює, робить їх не такими вже й страшними.
Козак на прізвисько Пацюк займає важливе місце в повісті. Так як він скаже важливі слова головному героєві, що змусить того по-іншому подивитися на проблему.
Про Пацюке було відомо не дуже багато, але він точно був колишнім запорожцем. А в Диканьці він опинився після втечі або вигнання із Запорізької Січі. На момент оповідання Пацюк жив у Диканьці вже близько 10-15 років. Автор іронічно описує його спосіб життя: нічого не робив, спав майже весь день, але їв через шістьох і міг випити за один раз ціле відро, як справжній запорожець. У згадці про сьогодення запорожці чується авторська іронія щодо розгульного способу життя деяких запорожців. І хоча письменник поважав козацтво, він ніколи не приховував його слабкостей.
Зовні Пацюк був таким: чоловік невеликого зросту, але широкий. Його навіть називали пузатим Пацюком. Герой носив дуже широкі шаровари, такі, що ноги було майже не видно.
На хуторі всі вважали Пацюка знахарем. Коли хтось хворів, той же час звали Пацюка. І він просто щось шепотів хворому – і той одужував. Або, наприклад, якщо якийсь дворянин подавився рибної кісточкою, то герой просто спритно стукав того по спині – і кісточка виходила.
Згодом герой став все рідше виходити з дому, можливо тому що з кожним разом йому було важче протискуватися в дверний отвір з-за ваги. І тому стражденні самі ходили до нього за лікуванням або просто за порадою, так як вважали його не тільки знахарем, але і наймудрішим козаком.
Саме до Пацюку одного разу прийшов і головний герой повісті, коваль Вакула. Він не знав, як виконати завдання своєї коханої Оксани – добути черевички, як у цариці. Вакула був у відчай настільки, що навіть готовий був укласти договір з містичними силами. Однак Пацюк відповів, що розгадка знаходиться у нього за спиною. І як з’ясується пізніше, то він дійсно знайде її в мішку.
Однією з фантастичних та гумористичних сцен є сцена поїдання Пацюком галушок. Він навіть пальцем не ворушив, а галушки самі залітали йому в рот.
В образі Пацюка письменник показує такі пороки, як неробство і лінь.
Микола Гоголь вмів талановито поєднувати реальне і казкове в творах. Повість «Ніч перед Різдвом» наповнена чарівністю, і закінчується вона подібно добрій казці – перемогою головних героїв.
