Образ міста в оповіданні Андрєєва «Петька на дачі»

Розповідь Леоніда Андрєєва «Петька на дачі» заснований на дитячих спогадах популярного в той час перукаря Івана Андрєєва. Його майстерня була розташована біля редакції «Кур’єра». Перукар зміг досягти вершин у своїй справі, проте ніколи не забував, яку ціну заплатив за це. Ціною виявилося дитинство. Будучи ще хлопчиком, він приїхав до Москви з села і став учнем одного цирульника.

Історія, розказана однофамільцем, торкнулася письменника — і він вирішив написати оповідання про дітей бідняків, позбавлених дитинства.

Головний герой Петька не знає ніяких радощів з тих пір, як став учнем у перукаря. Але не тільки праця виснажує дитини, але й навколишня обстановка.

Автор створює образ міста за допомогою опису перукарні і пейзажу з вікна.

Всередині приміщення, де працював Петька, все було брудним і вульгарним. Мухи обліпили стіни і картини із зображенням голих тел. Тут брудним було все: руки, простирадла і самі думки людей.

Особливу увагу автор звертає на дзеркала: одне було тріснутим, а друге спотворювало все, що відображало в собі. Ця художня деталь символізує спотворене сприйняття життєвих цінностей городянами.

За вікном була не менш сумна картина: посіріла від пилу трава, лайка п’яних чоловіків і жінок, часті бійки. Письменник показує, як від урбанізації страждає і природа, і людина. Трава вже не прекрасна із-за пилу, вона втратила свою чистоту. А люди, які загрузли в капіталістичному устрої міста, давно очорнили себе.

Головний герой змушений дуже рано увійти в цей брудний світ байдужого міста. Він спостерігає за подіями з тугою, йому постійно хочеться спати, хоча б так втекти від безвихідної рутини. Дитина не може бути щасливою в такій обстановці і тому мріє про якомусь іншому місці.

Дивіться також:  Як можна допомогти Петькові? (за оповіданням Андрєєва «Петька на дачі»)

Петькові пощастило одного разу виїхати із задушливого міста на дачу. Він не знав, що це, але був упевнений, що там йому сподобається. І насправді дача вразила героя. Ніколи він не бачив природу такою прекрасною і незабрудненій: блакитне небо, чисті хмари, річка. Всі особи навколо здавалися йому красивими, не знівеченими міської вульгарністю і жорстокістю. Не чути і «рик» міста, навколо була гармонія і тиша!

Автор дає два портрета головного героя: у місті і на дачі. Коли Петька жив у місті, він постійно хотів спати, його обличчя прорізали тонкі зморшки, наче він був уже старим.

Як і все в перукарні, руки дитини завжди були брудними. А його тіло було дуже худеньким, хоча він і не голодував. Такий образ героя викликає жалість. Але він змінюється, як тільки Петька залишає місто і приїжджає на дачу. Навіть зморшки на обличчі розгладжуються. А в очах з’являється дитяча радість. Що ж сталося? Просто герой відчув себе щасливим в місці більш відповідному для дитини.

В кінці розповіді Петька змушений знову повернутися в місто. Він не хотів і навіть кричав, але все марно. Місто поглинув свою маленьку жертву.