Образ Кулігіна у пєсі Островського «Гроза»

У п’єсі «Гроза» ми стикаємося з безліччю різноманітних героїв, які відносяться до двох світів. Перший світ – це «темне царство», до якого належать самодури – цинічні і жорстокі. Другий світ – це жертви «темного царства». До них належать люди, які наважилися суперечити того суспільного встою.

Першим героєм перед нами постає Кулигин. Автор не дає опису його зовнішності. Це людина в літах, йому вже за п’ятдесят. Але, на свої роки, він досить діяльний і активний. Кулигин був мрійливої натурою. Він умів милуватися красою природи, величчю Волги, в той час, як інші персонажі не бачили в цих пейзажах нічого хвилюючого і вражаючого. Серед усіх героїв п’єси його могла підтримати лише Катерина – чиста і природна дівчина.

Кулигин був досить стриманим, не підтримував пліток своїх товаришів про «темному царстві». Він завжди висловлювався з толком і по справі.

З діалогу Кулігіна і Бориса Дикого ми бачимо, що герой досить розумний. Він добре розбирався в суспільній обстановці, в навколишньому розташування речей, тому намагався пояснити Борису, що і до чого.

Кулигин був товариським і розташовує людиною. Він легко знаходив розмову з будь-яким співрозмовником. Борис відгукувався про нього тільки гарними словами. Тихон Кабанів ставився до героя з довірою. Він завжди міг висловити йому свої душевні переживання і отримати пораду.

У тексті п’єси ми помічаємо благородні наміри Кулігіна. Він часто роздумував над добробутом оточуючих людей і суспільства. Герой задумує думка про необхідність сонячних годин у міському парку. Він з терплячістю і насилу намагається переконати Дикого в необхідності громовідводу. Але, багатий чоловік не міг відірвати від себе десять рублів для справи.

Дивіться також:  «Безприданниця» - короткий зміст (переказ)

Саме цей герой першим висловлює своє невдоволення в бік «темного царства». Над тілом Катерини він проговорює свої думки в слух про те, що тепер дівчина зовсім вільна від насильства і гніту своєї рідні.

Кулигин зміг висловити протест самодурам і лицемірами «темного царства». Серед усіх героїв п’єси А. Н. Островський робить Кулігіна хорошою людиною – розсудливим, мрійливим і діяльним. Він симпатичний читачеві за свої слова і вчинки. Кулигин – один з перших, хто після Катерини зміг продовжити протест щодо «темного царства».