Образ Альохіна в оповіданні Чехова «Агрус»

В оповіданні А. П. Чехова «Агрус» одним з другорядних героїв виступає Альохін Павло Костянтинович. Автор детальніше про життя і любові Альохіна написав в оповіданні «Про любов», де він був головним персонажем.

Чехов описує героя як високого, повнуватого чоловіка років сорока. Альохін відпустив довге волосся, які надавали йому більше схожості з художником, що з поміщиком. Ця людина весь загруз у господарських справах свого маєтку.

Читачеві здається, що крім крупи, сіна та дьогтю його нічого більше не цікавить. Коли до нього в гості зайшли Буркин і Іван Іванович, він зізнався, що давно не мився, на ньому була давно не стираная сорочка, замість пояса — мотузка, брюки замінили кальсони. А на чоботях була бруд і прилиплі колоски. Обличчя було брудне від пилу. Але він був радий гостям.

Перш ніж увійти в будинок, він запропонував їм піти в купальню помитися, так як гості потрапили під дощ, та й сам Альохін вирішив привести себе в нормальний вигляд. Після купання Альохін запрошує гостей у свій дім на другий поверх, де була вітальня, в яку сам він заходив рідко. Приодев Івана Івановича і Буркіна халати з шовку і теплі туфлі, Альохін, чистий і причесаний, насолоджувався чистої теплої і сухої одягом. Вони слухали розповідь Івана Івановича про свого брата, і пили поданий ним красивою покоївки чай з варенням.

Читачам Альохін з розповіді «Агрус» може здатися трохи дивним людиною. Барин, а ходить брудний не стирань одязі. Але після прочитання оповідання «Про любов» ми дізнаємося подробиці життя цього героя.

У «Агрус зазначено, що він схожий не на поміщика, а на художника або професора. Як виявилося, Павло Костянтинович закінчив університет, а на його навчання його батько витрачав багато грошей, і синові у спадок залишилися величезні борги. За словами самого Павла, його виховали як белоручку, і він хотів вести спосіб життя кабінетного службовця. Але борги його примушують займатися справою, не звичним для нього. Він нарівні зі своїми працівниками став займатися сільським господарством. Він і сам орав, косив, і сіяв, але йому це справа не подобалося. Альохін порівнював себе з голодною кішкою, яка їсть на городі огірки й гидливо морщиться. Він думав, що свої культурні звички він зможе з’єднати з сільським життям. Однак цього не сталося, він поступово перебрався з другого поверху на перший, де жили його люди. А втомлений після роботи він навіть не встигав дістатися до ліжка, засинаючи в сараї. З колишньої розкоші у нього залишилися тільки люди, які служили ще йому батька. І йому було боляче їх звільнити.

Дивіться також:  У чому полягає трагедія доктора Старцева? (за оповіданням Чехова «Іонич»)

Гостям своїм він на другий день, коли кухар подавав сніданок, розповів, що його красива покоївка закохана в одного, дуже любив випити, людини. Альохін не може зрозуміти, як така красива жінка може любити людину, яка не підходить їй і за душевним, і за зовнішніми якостями.

Альохін жив один, і товариші зрозуміли, що, як багато самотні люди, господар будинку хотів розповісти комусь про щось своє наболіле.