Ницість і дводушшя Олексія Швабрина (по повісті Пушкіна «Капітанська дочка»)

Роман А. С. Пушкіна «Капітанська дочка» наповнений багатьма цікавими героями. Одним з них є Олексій Швабрин. І якщо є серед переліку героїв персонажі, які симпатичні і милі читачеві, то Олексій Швабрин був зовсім іншим. А все із-за своїх вчинків і діянь.

Приїжджаючи в Білгородську фортеця, Швабрин зверхньо ставиться до всіх її мешканців. Він зневажає все, що знаходиться навколо нього. Єдиною людиною, з якою Швабрин захотів познайомитися, став Петро Гриньов. Але їх дружба тривала недовго. Обидва молодих людини полюбили одну і ту ж дівчину – Машу Миронову. Швабрин намагається зганьбити, обмовити Машу в очах Петра. А все тому, що вона відмовила Олексію в заміжжі. З-за такого мерзенного вчинку, Петро Гриньов викликає Швабрина на дуель. Події цієї сцени ще раз підтверджують безчестя Олексія. Він користується неуважністю Петра і ранить його.

Подальші події роману розкривають перед нами особистість Швабрина–зрадника, який з легкістю переметнувся на бік ворога, коли зрозумів що в битві з Пугачовим йому і його товаришам не здобути перемогу. Через короткий період часу він опиняється в колі старшин бунтівників при Пугачову. Як же низький його вчинок! Він порушив свою клятву, яку давав під час військової присяги. Він осоромив честь офіцера, ставши в ряди лиходіїв і бандитів. Він зрадив батьківщину, вітчизну, рідну землю і став прислужить лже-царя.

Перебуваючи в новому статусі, він бере Машу Миронову в полон і морить дівчину голодом, щоб вона погодилася на його пропозицію про заміжжя. Хіба може чоловік вести себе так по відношенню до жінки, ще й улюбленою.

Такі низке, нелюдські вчинки опускають і срамят образ Олексія Швабрина в очах читача. Після поразки армії Пугачова, з такими зрадниками жорстоко розправлялися. Як же він зміг жити після таких вчинків? Невже його не мучила совість, почуття власної гідності. Про це ми вже не дізнаємося. Але, дивлячись на поведінку Олексія Швабрина, потрібно зробити висновок для себе. Зрада – це самий низовинний вчинок, який тільки може зробити людина.

Дивіться також:  «Станційний доглядач» - короткий зміст (переказ)