Народний характер у повісті Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»

У своєму циклі повістей «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» Микола Гоголь поєднує реалістичні картини побуту, фантастичні народні образи, а так само історичні та фольклорні мотиви.

Все це в сукупності створює багатогранну картину життя народу в Україні в 17-18 століттях.

В основі багатьох повістей письменника лежать народні пісні й перекази. Адже вони є найкращим відображенням народної життя. Перш за все, в піснях видно народний характер. Микола Гоголь висловив свою точку зору про значущість фольклорної пісні у своїй статті, де говорив про те, що в українській пісні захований глибокий сенс, розкриває народну історію – живу, яскраву, сповнену фарбами. Тому для того, щоб правдоподібніше і яскравіше передати побут мешканців українського хутора Диканьки, автор звертався зокрема до пісень.

Використовує Гоголь народні пісні і при створенні образів дівчат. Вони – гарні, веселі, великодушні, як і йдеться у піснях. Такими ми бачимо поетичні образи Ганни, Оксани, Параски та ін. Кожна позитивна героїня – яскрава особистість, яка вміє щиро любити і чекати.

Закохані молоді люди на сторінках повістей пояснюються один одному в любові, як це часто робиться в народних піснях – щиро й емоційно. Наприклад, у повісті «Травнева ніч» визнання Левко і Ганни вражають глибиною ліризму і поетичності. Навіть початок повісті багато в чому нагадує сюжет української народної пісні «Сонце низенько, вечір близенько». Гоголю подобалися прояви щирих почуттів, і це він знаходив в піснях, в яких народ відображав красу звичайних дій і почуттів.

Гоголь був послідовником народницьких настроїв. В простих людях він знаходив найкращі якості, такі як вміння щиро любити, бути відданим Батьківщині. Людина з народу у Гоголя в основному наділений живим розумом і чистими помислами. Наприклад, в благородних образах коваля Вакули, Левка і Данила Бурульбаша чуються відгомони народних пісень і дум. Вакула завжди знаходить вихід зі складної ситуації, є ковалем свого щастя. Він має непросте походження, як герої народних казок. Адже він є сином відьми. І тому він зміг осідлати навіть риса і полетіти в палац до владичице за черевичками. Не втрачає почуття власної гідності Вакула і в розмові з царицею. В результаті він зумів роздобути черевички і довести свою любов до Оксани.

Дивіться також:  Образ діда Максима в повісті Гоголя «Зачароване місце»

«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» мають незалежницький народне начало. Особливо автор виділяє образ запорожця, в якому втілилися кращі народні якості, такі як любов до вітчизни, волелюбність, милосердя. Прикладом служать такі герої, як Вакула, Грицько, дід-козак.

У збірнику Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» проявляється народний характер, адже автор був вірним сином свого народу. Всі повісті в якійсь мірі засновані на народних повір’ях, легендах, казках, думах, і, звичайно ж, народних піснях.