Над якими питаннями змусив замислитися автор повісті «Обмін»?

Ознайомившись з твором Трифонова «Обмін», читач може задуматися про багатьох питаннях, які дуже актуальні в наші дні. Однією з таких тем, стає відносини свекрухи і невістки. Жінка, яка виховала сина, повинна розуміти, що рано чи пізно йому доведеться залишити її заради іншої сім’ї. З вибором сина звичайно можна не погоджуватися, але від цього конфліктна ситуація може тільки погіршитися.

Проте дружина теж повинна розуміти, що мама в будь-якому віці залишається матір’ю, а саме рідним і дорогим людиною для будь-якого. Тому варто протистояти свекрухи і практично «розривати» чоловіка на частини?! Навіщо його ставити в незручне становище, змушуючи зробити той чи інший вибір. Потрібно розуміти, що чию б сторону він не прийняв, це рішення йому дасться нелегко, і можливо, чоловік буде до кінця життя переживати про це, а ще гірше звинувачувати дружину.

Так само піднімається тема і про квартирному питанні. Звичайно, всім хочеться жити в комфорті та затишку. Але коли справа стосується здоров’я, а в даному разі і життя людини, не можна просто дати йому спокійно дожити до кінця, а не «добивати» жадібністю.

Ще одне важливе питання, яке піднімається в повісті, це ставлення людини до навколишніх і до самого себе. Лена за спиною у чоловіка, планує, як розпорядитися житлом його матері. Вона розуміє, що Ксенія Федорівна довго не проживе, тому наполягає Віктору на те, щоб з’їхатися. Вона не вірить в її одужання, і в думках вже поховала свекруха. Їй навіть стає байдуже те, як на це відреагує Дмитрієв, і що він буде про неї думати. Адже жінці не перший раз доводиться «низько падати» в очах громадськості. Одного разу вона вже це зробила, коли влаштувала Віктора на посаду, яку готував для себе його друг.

Дивіться також:  Основний конфлікт повісті Трифонова «Обмін»

Але чи виправдовує мета засоби?! Питання залишається риторичним. Адже в сучасному світі, часом виживає не найсильніший, а саме пристосований до життя людина.

І звичайно, не можна пройти повз теми безхарактерність Віктора. Чоловік, своїми силами нічого не зміг досягти в житті. Він не боровся за мрію, за щастя, навіть за маму. Адже якщо б Дмитрієв пішов наперекір дружині, то зміг би відсунути смерть Ксенії Федорівни. Він змусив себе повірити в те, що обмін піде на користь всім.

Однак чоловік жорстоко помилявся. Своїми діями, Віктор і Олена, в черговий раз «образили» Ксенію Федорівну. Бідна жінка, ще толком не встигнувши отямитись від перенесеної операції, отримує новий, але вже моральний удар. Вона розуміє, наскільки мізерно поведінку сина, по відношенню до неї, і не може Віктору цього пробачити.

Кінець повісті так же сумний. Ксенія Федорівна померла. Віктор, усвідомлює, що час згаяно, а сил, щоб далі боротися не залишилося. Він починає себе звинувачувати в її смерті, і в тому, що так легко здався…і тоді, і зараз…

Автор не засуджує героїв повісті, а швидше співчуває їм. На їх прикладі він показує читачеві «типові помилки» суспільства. Адже найчастіше, в гонитві за мрією, людина втрачає рідних і близьких людей, завдаючи їм нестерпний біль своїми діями.