Може чуйність принести розчарування?

Розчарування – не дуже приємний момент у житті. В такий момент руйнуються всі надії і мрії, людина починає звинувачувати себе за всілякі неправильні, на його думку, вчинки, намагається в голові повернути все назад і уявити своє життя без того, що призвело до такої сильної емоції. У деяких людей в такі хвилини життя перевертається з ніг на голову, у них відбувається переоцінка цінностей. А якщо розчарування приносить найблагородніша риса – чуйність? Що робити тоді? Як побудувати своє подальше життя?

Спочатку слід розібратися, чому так сталося і чому не виправдалися надії. Може бути так, що людина жертвував всім заради інших, а ці люди цього не зрозуміли або не помітили. Тоді здається, що всі зусилля були даремні. Є ще й варіант гірше: люди починають користуватися чуйністю особистості і використовувати її в своїх корисливих цілях. Коли шляхетна людина це розуміє, у нього настає глибоке розчарування, яке повністю змінює його внутрішній світ. Байдужість, черствість і жорстокість витісняють чуйність в такій неприємній ситуації.

Класичні твори вчать читачів кращим рисам характеру, але в той же час показують на прикладі своїх героїв, коли чуйність переходить межі дозволеного. Приклад такої ситуації в оповіданні Максима Горького «Стара Ізергіль». Легенда про полум’яному серце Данко чітко показує розчарування героя. Пожертвувавши найдорожчим, що у нього було, Данко помер. Він дав людям все, а вони цього навіть не помітили й прийняли як належне. Горде серце героя згасло, тому що його розтоптали не тільки фізично, але й душевно.

Сонечка Мармеладова з «Злочину і покарання» Ф. М Достоєвського жертвувала своїм благополуччям, віддавала останнє, займалася ганебною справою, щоб забезпечити свою сім’ю. А цього ніхто не цінував. Їй хотілося звести рахунки з життям, але вона не піддалася розчарування і знайшла своє щастя.

Дивіться також:  Завжди потрібно бути чуйним?

Практично будь-яка позитивна риса характеру може, в силу певних обставин, принести розчарування і біль. Якщо цього боятися, то можна розгубити всі прекрасні людські якості і стати циніком чи піддатися агресії. На помилках люди вчаться, навіть розчарування – це досвід. Негативні емоції не повинні визначати життя людини. Втрачати благородство через почуття – це найостанніша справа.