Моральні проблеми в романі Фадєєва «Розгром»

Роман «Розгром» — головний твір у творчості Олександра Олександровича Фадєєва. Доля письменника драматично пофарбована: вдалий літературний дебют не отримав розвитку, служба у партії забрала весь талант і сили. Але це анітрохи не применшує достоїнства і художньої цінності роману «Розгром», який побачив світ у 1927 році. Це творіння – яскраве відображення того, що громадянська війна може бути прекрасним матеріалом для створення психологічної прози.

Дія роману розгортається в загоні партизан. І хоча герої А. Фадєєва виступають за більшовиків, у творі немає розлогих міркувань про владу, старої і нової Росії, про Бога. Кілька незначних згадок змальовують історичний і культурний контекст того часу.

Головне, на що звертає увагу автор, — роздуми, внутрішні переживання, події в житті партизан. Герої «Розгрому» мають найближчу конкретну мету, вони, здавалося б, зовсім і не піклуються про світле майбутнє країни. Але внесок кожного окремого людини значущий для формування нового ладу. І у всій цій багатогранній історичній картині героям даються випробування на міцність внутрішніх якостей і принципів, пропонується моральний вибір.

У зв’язку з тим, що для Фадєєва на першому місці стоїть внутрішній світ дійових осіб, кількість подій у романі незначне.

Зав’язка розташовується далеко від початку твору, лише в шостому розділі. Партизани на шляхах-дорогах стикаються з різними небезпеками: водою, вогнем, тайгою, ворогами. Не можна скидати з рахунків і внутрішні розбіжності і конфлікти. Сюжетна лінія роману являє собою подолання та випробування.

Крупним планом промальовані в романі два епізоди: перший – з корейцем, другий – з пораненим Фроловим.

Знаючи, що його чекають більше 150 голодних людей, Левінсон вилучає у корейця свиню, тим самим прирікаючи його сім’ю на вірну смерть. Вибір між життям одного і життям багатьох не перший раз піднімається на сторінках художніх творів. Фадєєв відчуває свого героя, ставить його в ситуацію морального вибору.

Дивіться також:  Героїчне і трагічне в романі Фадєєва «Розгром»

І це не єдиний подібний випадок. Другим по значущості стає епізодом наказ Левінсона дати отрута смертельно пораненому Фролову. Цей вчинок продиктований бажанням визволити товариша від мук, адже підсумок все одно один. Тоді вже краще йому «допоможуть» свої, ніж вороги. Скупе й чітке рішення Левінсона, позбавлене емоцій, протиставляється істериці Мечиками, який спостерігав за відкритим отруєнням партизана Фролова. Романтик і інтелігент, він піддається почуттям, і такий вчинок для нього важкий і незрозумілий.

Напевно, це невміння брати на себе відповідальність і нерішучість призводять до того, що Мечик стає зрадником. Він не готовий, як Морозка, пожертвувати своїм життям заради інших. Врятований, він навіть самому собі не зможе виправдати цього вчинку.

Олександру Олександровичу Фадєєву знадобилося трохи більше сотні сторінок, щоб ще раз показати ситуації морального вибору, коли чітко видно межу між добром і злом у душі людини, і як він, долаючи цю перешкоду, стає або гірше, або краще.