Люди мого міста

Люди мого сибірського міста Ішим в цілому працьовиті, терплячі, чуйні, вони можуть бути грубуватими, нетовариськими, суворими, але тільки не байдужими. Звичайно, є окремі екземпляри… В культурному плані у нас народ різношерстий. Великий відсоток людей, які люблять поговорити про ціни, про побутові проблеми, але такі практичні люди теж потрібні, не всім же в захмарних высях витати.

Є справжні інтелігенти з викладацької середовища, вчителів і лікарів. Творчих людей в Ішимі теж вистачає. Багато «розсудливі» люди вважають їх диваками, але без таких «диваків» життя було б нудним.

Однак варто зупинитися на таких людях, до яких застосовується повір’я «не варто місто без святого, не стоїть село без праведника». Мені відомі три таких особи з нашого міста.

Єпископ Євтихій (в миру — Курочкін Іван Тимофійович) став священиком ще в радянський час, за прихильність до правди зазнав гоніння, був головним ініціатором відновлення Богоявленського собору. При ньому відкрив друкарню, велику бібліотеку. Він облаштував гуртожиток для бездомних, багато працював з ув’язненими.

Незважаючи на сан єпископа, він сам брав участь у ремонтних роботах. Свою квартиру, що дісталася йому від батьків, він віддав приїжджому священика з родиною, а сам жив в одних друзів, то в інших. Проповіді єпископа Євтихія завжди цікаві і проникливі. Він володіє даром слова і говорить завжди з натхненням, без підготовки. Це людина з палаючої душею, яким, очевидно, і повинен бути служитель Церкви.

Савченкова Тетяна Павлівна — великий ентузіаст в місцевому краєзнавстві. Її, фахівця з зарубіжної літератури, раптом захопила краєзнавча робота. З кипучою енергією вона їздила по бібліотеках інших міст області, по селах, збирала матеріали.

Біографія Єршова особливо займала її. Тетяна Павлівна відкривала все нові подробиці його життя, надзвичайні сплетіння доль людей. В результаті в Ішимі відбулася Всеросійська конференція по творчості Петра Павловича, на якій були присутні відомі люди.

Дивіться також:  Моє місто — Курськ

За її активної участі відкрито культурний центр П. П. Єршова, де тепер вручають Міжнародні літературні премії П. П. Єршова за кращі твори для дітей та юнацтва. Захоплена, натхненна, життєрадісна, Тетяна Павлівна захоплювала оточуючих своїм інтересом до історії рідного краю. Неоціненний його внесок у розвиток краєзнавства та культури міста.

Манухин Валентин Григорович — прекрасний художник і педагог. Йому вдячні багато. Він ніколи не бере грошей з учнів, готуючи їх до вступу в художні та архітектурні вузи, а підготовка його первоклассна. Мудрий та веселий, що знає дуже багато, він віддає юним знання й тепло своєї душі.

Звичайно, серед людей нашого міста є й інші чудові люди. Є такі, що творять добрі справи таємно. Чудово, що у кожному місті є бессеребренники. Поки вони є, з Росією нічого не трапиться.