Любовний трикутник Петро — Анхен — Євдокія (за романом Толстого «Петро Перший»)

Твір Олексія Толстого «Петро Перший» відноситься до історичного жанру, проте не тільки Великі події стали основою сюжету, але й душевні переживання героїв. Любовна інтрига у вигляді любовного трикутника привертає особливу увагу читачів. Автор розповідає нам про двох жінок Петра Першого – Євдокії і Анхен. Однією судилося стати його законною дружиною, а інший — назавжди оселитися в його серці. Дівчата належали немов до різних світів. Євдокія вихована в строгих традиціях старої Росії, а Анхен — вільнодумна німкеня. Анхен була ближче за світоглядом царя-реформатора.

Характер Петра добре проявляється не лише у політичних діях, але і у відносинах з цими двома жінками. Читач може поглянути на царя не тільки як відомого діяча, але і як на звичайну людину.

Петро знайомиться з Анхен, відвідуючи німецьку слободу. Дівчинка йому відразу подобається як зовнішністю, так і характером. Автор відзначає її вміння триматися легко і невимушено навіть перед царем. Вона розумно відповідає на його питання, красиво підтримує будь-яку розмову. Її гострий розум і чарівна зовнішність заінтригували Петра. Адже російські панянки його часу вели себе більш стримано, «сухо», не виявляли гостроти розуму, не вміли спокусливо дивитися на чоловіка. Саме до таких панночкам ставилася і Євдокія. Петро довго намагався розглянути в ній щось привабливе, але так і не зумів. На весіллі дівчина веде себе дуже скуто. Євдокія спочатку боїться свого чоловіка, адже він – цар! Її губи, часто опухлими від сліз, «кисле» полудетское личко не пробуджують в Петрові нічого крім відчуття незручності. Та й вона одружується на Євдокії тільки за велінням матері, Наталії Кирилівни, яка таким чином хотіла уберегти сина від небезпечних захоплень. До таким небезпечним захопленням відносилася насамперед Анхен. Вона була красивою і розумною, але не підходила на роль дружини російського царя.

Дивіться також:  Петровська епоха в романі Толстого «Петро Перший»

Євдокія стає законною дружиною Петра, але не входить в його серці. Він не здатний забути свою Ганнусю (так він ласкаво називає Анхен). І тому Петро часто відвідує свою кохану. Анхен від кохання розквітає ще більше, стає першою красунею. І це дуже злить Євдокію. І з часом з невпевненою дівчини вона перетворюється в озлобившуюся, спраглу влади царицю.

Але це ще більше віддаляє її від Петра. Цар більше не відчуває навіть жалю до Євдокії, і відправляє її в монастир. Цариці залишається лише одне – лити сльози від туги. Петро Перший проявляє рішучість і жорстокість навіть в любовних відносинах. Можна в цьому побачити якийсь символічний підтекст – відсторонивши від себе Євдокію, цар зрікається «старої» Росії, рветься до нового життя.

Здається, що любовний трикутник успішно вирішено, адже Петро визначився з жінками. Однак Анхен теж не змогла знайти щастя поруч з царем. Молода жінка хотіла мати справжню сім’ю, але цього не міг дати їй Петро I. Якими б не були реформи, прагнення до перетворення суспільного життя, а головні традиції Росії навіть цар не міг порушити.