А. П. Чехів народився в 1860 р. в Таганрозі. Він був третьою дитиною в сім’ї. Батько письменника (П. Е. Чехов) був купцем третьої гільдії. Але поступово справи приходили в занепад. Батько розорився, і в 1876 р. сім’я була змушена переїхати до Москви. Незабаром П. Е. Чехів і зовсім втік від переслідуючих його кредиторів. Сім’я опинилася у стані крайньої бідності.
З цього моменту і починає проявлятися неймовірна працездатність і сила волі Чехова. Він вступає на медичний факультет Московського університету. З 1880 р. в столичних журналах постійно з’являються його короткі «гуморески». З цієї чи іншої причини вся турбота про їжу численної родини (у письменника було ще чотири брати і сестра) лягає на плечі Чехова. А адже отримував Антон Павлович за свою каторжну літературну працю копійки.
«Пекельна» життя Чехова тривала до 1886 р., коли його запросили на постійну роботу в газету «Новий час». Гонорари письменника зросли, він починає підписувати твори власним ім’ям (замість Антоша Чехонте). Видання збірника «Строкаті оповідання» приносить йому першу справжню популярність. А після виходу в світ повісті «Степ» (1888 р.) багато заговорили про появу нового величезного таланту.
У 1890 р. Чехов здійснює як здається багатьом дивним вчинок – їде на власні гроші на Сахалін. Положення каторжників справила на письменника дуже важке враження. Результатом поїздки стала книга «Острів Сахалін», що викликала величезний резонанс у Росії. На жаль, це подорож прискорило розвиток у Чехова туберкульозу.
З метою поправити здоров’я Чехів у 1892 р. купує маєток Меліхово. Мабуть, це був найщасливіший період життя письменника. Чехов не тільки активно займається літературою, але і з головою поринає в суспільну діяльність: безкоштовно приймає численних хворих, будує три школи, займається посадкою дерев і т. д.
Щастя було недовгим. У 1897 р. у письменника різко активізується туберкульозний процес. Пролежавши в лікарні, відвідавши Ніццу, він вирішує перебратися в Ялту, де й прожила останні роки життя.
У 1901 р. Чехів поєднується шлюбом з актрисою О. Л. Кніппер. Запізніла любов додала сил смертельно хворій людині. Незважаючи на безперервні напади сухот, Чехов не припиняє роботи. При цьому він і в Ялті займається активною громадською діяльністю.
У 1904 р. письменнику стає настільки погано, що подружжя приймають рішення переїхати на німецький курорт Баденвейлер. Але врятувати Чехова вже ніщо не могло. 15 липня він помер. Переїзд тіла письменника на батьківщину міг бути описаний ним самим. Справа в тому, що труну Чехова везли у вагоні, на якому було написано: «Для перевезення свіжих устриць»…
Чехов залишив після себе величезну літературну спадщину, в якій практично кожен твір є справжньою перлиною. Для багатьох людей дитинство нерозривно пов’язане з переживаннями за Каштанку. Письменник узагалі дуже трепетно ставився до дітей і чудово розбирався в дитячій психології. Дуже зворушливо лист «на село дідусеві» з оповідання «Ванька». Жахливо по своїй буденності вбивство дитини в оповіданні «Спати хочеться».
Чехов багато писав про село. Сучасники визнавали, що часто не могли прийти в себе після прочитання оповідань «В яру» та «Мужики». Досить лише коротко перерахувати оповідання письменника, що по праву вважаються класичними: «Стрибуха», «Зловмисник», «Людина у футлярі», «Палата №6» і мн. ін.
Особливе місце у творчості Чехова займають п’єси. Після першого повного провалу «Чайки» в Петербурзі і тріумфу в Москві, письменник створив справжні шедеври: «Дядя Ваня», «Три сестри», «Вишневий сад». По суті, Чехов став засновником нового напряму в російській драматургії (психолого-орієнтована драма).
Значення творчості великого письменника важко переоцінити. Це величезний пласт російської літератури, у якому відбилися різноманітні деталі чеховської епохи. Але його герої, звичайні люди, не прив’язані до свого часу. І в наші дні є свої «товсті і тонкі», «хамелеони», безвісні герої Дымовы і всі інші.
«Людина в пенсне» описував не тільки свій час, він зображував російську дійсність в цілому.
