Конфлікт поеми Блоку «Дванадцять»

Вірш А. Блоку «Дванадцять» не даремно вважається вершиною його творчості. Поет, який починав з пейзажної та інтимної лірики, зумів об’єктивно відобразити революційні події в оригінальній художній формі. На «літературних струнах» він блискуче відтворив «музику руйнування» і висловив тугу по «новому століттю». Автор опинився між жорнами «старого» і «нового» часу, що і стало основою конфлікту твору.

Антитеза, контраст, художня деталь – основні інструменти для показу основного конфлікту в поемі Олександра Блока «Дванадцять». Автор у кількох словах говорить про пережитки «старого»: поп, пузо якого раніше сяяло хрестом, барынька в караулі. Про це всім Блок А. говорить з сарказмом, поступово загострюючи конфлікт.

Пережитки недавньої життя автор не стільки протиставляє, скільки змішує з «новим світом», тобто відображає все так, як було у реальному житті. Новий світ для автора – революція. Він не говорить про те, що її обстановка краще старої. Навпаки, розбої, бійки, розпуста, а разом з ними тривога, страх, невизначеність – ось всі принади вирішальній ступені до нового часу. Стає зрозуміло, чому не кожен був готовий стати на шлях переворотів. Але поет і не збирається ідеалізувати таку обстановку, він розуміє, що це необхідний етап для того, щоб змінити уклад суспільства, влади, світогляду людей. Блок А. розуміє, що «старе» не здатне принести народу щастя, тому міняти його потрібно любою ціною.

Наприкінці поеми А. Блоку «Дванадцять» конфлікт не вичерпується повністю, але автор натякає на те, що він принесе позитивні зміни, змальовуючи образ Ісуса Христа у віночку з троянд. Конфлікт «старого» і «нового» вражає масштабністю: він поширюється не тільки на російський народ, але й на весь світ. Для доказу цього факту достатньо однієї єдиної фрази, заявленої на початку твору: «Вітер, вітер – На всьому божому світлі».

Дивіться також:  Боротьба двох «мирів» у поемі Блоку «Дванадцять»

Не можна забувати про те, що поема А. Блоку поликонфликтная. Крім зовнішнього політико-суспільного конфлікту, можна виділити внутрішні конфлікти персонажів твору. Внутрішній світ їх розривається між «боргом» народу і особистим життям. Вони розуміють, що в дусі революції вони роблять все вірно: грабують, вбивають, карають зрадників. Але як же бути з елементарною мораллю, гуманізмом? Звернемо, наприклад, увагу на красногвардєйця, вбив Катьку. Так, він звільнив суспільство від «поганим» особи, але ж на руках, а головне в душі залишився слід від крові.

Здається, що кожен чоловік, який вийшов з старого суспільства, здає іспит на нову людину. Але чи вдасться витримати випробування? Про це А. Блок замовчує, адже і сам він поки тільки спостерігає і, так само як і всі, проходить випробування.

Цікаво, що часткову розв’язку конфлікту автор подає в християнському дусі. Таким чином, він натякає, що новий чоловік не повинен забувати про заповідях Божих. Але зовсім по-іншому вийшло, коли до влади прийшли більшовики.