«Комора сонця» — короткий зміст для читацького щоденника

Дата створення: 1945.

Жанр: казка-бувальщина.

Тема: єднання людини з природою.

Ідея: людина повинна вдосконалюватися морально і бути розумним господарем природи.

Проблематика. Перемога добра над злом.

Основні герої: Настя, Митраша, собака Травичка.

Сюжет. Болота зберігають величезні поклади багатств. Болотна трава, насичена сонцем, коли помирає, не гниє, а зберігається болотом. Так утворюються потужні торф’яні запаси, наповнені енергією нашого світила. Ці торф’яні поклади — предмет шукань геологів.

Ближче до кінця війни в селі, розташованому недалеко від такого болота, трапилася одна історія, розказана геологом.

По сусідству від геологів був будинок, де жили удвох малолітні брат і сестра: Митраша десяти років і Настя дванадцяти років. Сирітство прийшло до них недавно: батько убитий на фронті, а мати не здолала важкої хвороби. Хлопці були дуже хороші, самостійні. Настя — висока, світла з золотистими конопушками, Митраша — кремезний, міцний і впертий. Дітям спочатку надавали допомогу усім світом, а потім вони й самі звикли управлятися по господарству.

Якось по весні хлопці надумали сходити в ліс за журавлиною. Беруть цю ягоду завжди по осені, а навесні з-під снігу вона краще на смак, і користі в ній більше. Спорядився Митраша рушницею, що залишилося від батька, і компасом, Настя запаслася їжею, великий кошиком, і хлопці вирушили до галявини біля Сліпий елані, де, за словами батька, багато журавлини.

Пішли дітлахи у темряві, не чути ще було щебетання пташок, зате чути було, як завивав по той бік річки вовк Сірий Поміщик, який наводить страх на ближні села. Добралися вони до розвилки вже при сонці і на цьому місці посперечалися. Митраша наполягав, що треба йти за компасом на північ ледь помітною стежкою, а Настю приваблювала вторована стежка. Згоди вони не досягли, і кожен пішов, куди хотів.

Дивіться також:  Образ лісника Антипыча у казці-були Пришвіна «Комора сонця»

В цей час прокинулася собака Травичка. Вона належала раніше лісникові Антипычу. Після його смерті вона жила під руїнами будиночка лісника. Травичка тужила за Антипычу і нерідко вила. Ось і зараз підняла гвалт, який долинув до Сірого Поміщика. Весняний тамував голод лісовий розбійник в основному собачатиною, і тепер він кинувся на виття собаки. Але Травичка перестала вити й пустилася за зайцем. Поки гнала косого, відчула запах дітей, у одного з яких був хліб. Цей слід і залучив Травичку.

А Митраша йшов по компасу і прийшов прямо за призначенням — до Сліпої елан. Тут стежка круто вигиналася, але хлопчина вирішив пройти прямо. Перед ним була красива рівна галявина. Не відав Митраша, що в цій красі і криється погибель — драговина. Він залишив за собою вже половину поляни, коли його почало засмоктувати. Мить — і його затягнуло по пояс. Митраша поклав перед собою рушницю, ліг на нього і намагався не ворушитися. Раптом він почув, що його кличе сестра. Хлопчик відгукнувся, але крик його був проти вітру і залишився непочутим Настею.

А Настя весь час йшла протоптаною доріжкою, в обхід веде до елан. В самому кінці стежки перед нею відкрилося безліч журавлини. Настя кинулася брати ягоду, забувши навіть про брата. Лише ближче до вечора їй пригадався Митраша. Їжа була в неї, і Митраша, повинно бути, дуже зголоднів. Дівчинка подивилася навколо — ззаду була Травичка, приваблена запахом їжі. Настя заплакала в тривозі за Митрашу. Знову завила Травичка, і кинувся на собаче завивання старий вовк. Але Травичку знову відвернув запах зайця. Кинувшись за ним, вона вибігла на Сліпу елань і виявила хлопчика.

Дивіться також:  Що послужило причиною лиха Насті і Митраши?

Митраша закоченел в трясовині, раптом перед його очима з’явився собака. Ця була можливість порятунку. Хлопчик з усією можливою ласкою в голосі став кликати Травичку. Коли собака виявилася ближче до нього, Митраша схопив її за задні лапи, і Травичка рвонулася. Цей ривок врятував хлопчика, драговина відпустила його.

Митрашу мучив голод. Травичка пригнала зайця, і він зібрався було підстрелити його. Тільки скинув Митраша рушницю напоготові, як постала перед ним вовча морда. Хлопчик пальнув без роздумів, і Сірий Поміщик припинив своє розбійний існування. На постріл прибігла Настя. Довелося їм заночувати на болоті. Вранці хлопці прийшли додому і принесли багато журавлини. Розповіли вони про вовка. Не всі Митраше повірили. Але в результаті з елані доставили покійного Поміщика, і Митраша ходив по селу героєм. Настя дорікала собі за свою жадібність до ягоді, і всю журавлину вона віддала дітлахам з Ленінграда.

Відгук про твір. Саме з таких дітей, як Настя і Митраша, виростають люди, які відчувають єдність людини з природою. Від них можна чекати розумного і дбайливого до неї ставлення. Саме читання книги занурює в природу лісу. Для городянина це особливо цікаво.