Історія створення поеми Блоку «Дванадцять»

Історичні події залишають слід не тільки в підручниках з історії, але й у художній літературі. Поему «Дванадцять», присвячену знаковим для російського народу подій, називають вершиною творчості А. Блоку. Письменник був учасником Лютневої і Жовтневої революцій, вони й стали поштовхом до створення поеми, яка вийшла з-під пера в січні 1918 року.

Один А. Блоку та ілюстратор поеми Юрій Анненков згадував, що поет був дуже захоплений революцією, адже сприймав її не як, стихію, що несе розруху, а як пробудження народної душі. Він визнавав самосуд, а от судові розгляди вважав невиправданими. Називаючи революцію музикою, він закликав усіх, а особливо інтелігенцію, прислухатися до неї. Всі ці погляди знайшли відображення в «Дванадцять».

Знайомі і друзі згадують, що робота над текстом просувалася дуже швидко. Блок А. написав його за кілька днів, а на «шліфування» пішов всього місяць. Морозний Петроград, зберігав дух революції ще більше надихав автора. Хоч обстановка була далеко не творча: розруха, розправи розбійників, навіть посеред білого дня і постійний страх решти жителів міста перед німецькими військами, які ось-ось повинні були увірватися в столицю. Тим не менш, після двох років на фронті спокій стало однією з причин душевного підйому і стрімкого розвитку революційної літератури.

Під час роботи над твором А. Блок робив нотатки у своїй записній книжці. Після того, як на чернетці була виведена остання фраза, у записній книжці з’явилося цікава репліка, що відображає психологічний стан автора: «Страшний шум, зростаючий в мені і навколо. Цей шум чув Гоголь». Можливо, цей шум і допоміг Блоку так швидко впоратися з текстом. У своїх пізніх публікаціях поет стверджував, що «Дванадцять» жодним чином не причетна до політики.

Дивіться також:  Чому «Дванадцять» - це епіграф століття?

Сам поет розповідав, що писав поему, коли Петроград завьюжило. Негода тривала кілька днів. Цікаво, що твір писався з середини, тобто зовсім не в тому, гаразд, що ми читаємо зараз. Про це пише Самуїл Алянский у праці «Спогади про Блок». Він же каже, що бачив чернетку твору, де на полях було чимало варіантів тих чи інших частин.

Деякі деталі були підказані дружиною А. Блоку, Любов’ю Дмитрівною. Наприклад, рядок «Шоколад «Міньйон» жрала» замість «Спідницею вулицю крейди» (під час революції сукні до підлоги вже не носили). Джерела, до яких А. Блок звертався під час написання книги Джона Ріда, поема Н. Некрасова про 12 розбійників і їх отамане.

Готовий варіант поеми був опублікований 3 березня (за н. ст.) 1918 року в газеті «Прапор праці». Випускали, до речі, її ліві есери. Вже в травні цього ж року твір опублікували окремою книжкою.

Блок А. пишався своїм творінням, але перед смертю вимагав від дружини спалити всі примірники. Дослідники життя і творчості письменника стверджують, що причина такого несподіваного вимоги – зміна погляду на революційні події і більшовиків після публікації твору «Дванадцять».