Одна з головних особливості творів А. П. Чехова – лаконізм, але вона зовсім не заважає автору приправляти тексти художніми засобами. Вони служать не тільки для прикраси, але і для розкриття теми, донесення ідеї, характеристики образів. Система стежок в оповіданні «Іонич» відрізняться різноманітністю і багатством, розглянемо цей аспект твору детальніше.
На початку розповіді Антон Павлович знайомить читача з містом С. і сім’єю Туркиных, для чого активно використовує епітети: «розумні, цікаві, приємні сім’ї», «красивий брюнет»; «худорлява миловидна дама», «тінистий сад». Епітети допомагають зробити акценти на відмінних рисах персонажів, обстановки їх життя. Частенько автор нанизує епітети, як намистини на нитку. Далі письменник використовує такий художній засіб у такій же манері. Іноді епітети допомагають виразити авторську іронію: «галасливі, надокучливі, але все ж культурні звуки» (враження Старцева від гри Котика на роялі).
Метафори також часто використовуються Чеховим в даному оповіданні: «він повинен віддавати своє дозвілля суспільства»; «справжня весна» (таке визначення автор дає віком Катерини Іванівни); «на всій її постаті було написано торжество». Метафори не так щедро розсипані по тексту, як епітети, але саме вони допомагають гармонійно змішати смішне і трагічне в образах і сюжетах. Особливість Чеховських метафор – гранична стислість – притаманна і аналізованому розповіді.
Порівнянь у творі небагато, вони як би доповнюють створені Чеховим картини, допомагають виразити враження автора або героїв: «Кладовище позначалося далеко темною смугою, як ліс або великий сад»; «як в осінню ніч»; «я така ж піаністка, як мама письменниця».
Деякі фрази, створені письменником, заслуговують звання» афоризмів: «Як у сутності недобре жартує над людиною мати-природа…»; «О, як мало знають ті, які ніколи не любили!».
Помітну роль у творі відіграє контраст. Він допомагає звернути увагу на різницю в зовнішності і характері героїв на початку твору і в останніх розділах. Особливістю контрасту в цьому оповіданні є плавний перехід від однієї характеристики до іншого, таким чином, читач може простежити всі щаблі душевної деградації героїв.
Не можна залишити без уваги й лексичні особливості, адже саме мова – один з основних інструментів, що використовуються Чеховим для створення образів. Наприклад, в сім’ї Туркиных часто вживають зменшувально-пестливі слова («Жанчик», «душенька», «Котик»»), а також високу лексику типу «непогано». Віра Іванівна показує своє знання французької, вживаючи фрази на цій мові. Івана Петровича неможливо уявити без таких звернень «Здрастуйте будь ласка!»; «Вибачте будь ласка!»; «Прощайте будь ласка».
Розповідь А. П. Чехова «Іонич» не перенасичений художніми засобами, але вони короткі, багатофункціональні, гармонійно переплетені з повсякденним сухим розповіддю.
