Хто я?

Мене звуть Леонід. Моя мама називає мене ласкаво Льонькою або Ленечкой. Мені дуже подобається, коли вона з такою любов’ю і ніжністю вимовляє моє ім’я.

Мені 13 років і зараз я вчуся в сьомому класі. Дорога до моєї школи досить далека. Я ходжу в школу пішки, тому, мені доводиться рано вставати і вирушати в дорогу. Але, це не страшно.

По дорозі в школу, я зустрічаю своїх друзів та однокласників. Вони також як і я поспішають на заняття. Тому, ми всією дружною компанією благополучно і вчасно добираємося до нашої школи.

Я люблю вчитися. Мені цікаві багато науки, я цікавлюся математичними предметами. Взагалі, алгебра і геометрія – це мій коник. Я завжди первее інших справляюся з контрольними і самостійними роботами, а потім допомагаю іншим хлопцям свого класу.

У майбутньому я мрію стати великим вченим і розробити грандіозну наукову машину, яка допоможе людям. Звичайно, для цього мені потрібні знання і в галузі фізики і хімії. Тому, я також старанно взявся за вивчення цих наук. І ви знаєте, це так цікаво. Головне, мати бажання чогось досягти.

Поки я ще не доріс до грандіозних відкриття, будинки винаходжу дріб’язкові вироби з різних деталей і залозок, які знаходжу в батьковому гаражі. У мене виходить майструвати цікаві штучки. Останнім винаходом був маленький робот, який своєю довгою рукою міг взяти стиральну гумку і затерти записи олівцем у моєї навчальної зошиті або книзі. Це було так здорово, спостерігати за її вправними рухами.

Таке самостійне досягнення ще більше надихнуло мене на шляху до моєї мети. Я розповів про свої бажання батькам, і вони порадили мені перейти в спеціалізовану школу з ухилами в математичні науки. Але поки, я ще не готовий. У мене не досить знань. Ось через кілька років я з радістю це зроблю. А поки, моя головна мета – це навчання і отримання нових знань.

Дивіться також:  Твір-опис за картиною Ст. Н. Бакшеєва «Блакитна весна»