Гумор у повісті Паустовського «Мещерская сторона»

У повісті «Мещерская сторона» гумор не дуже яскраво виражається автором. Є низка кумедних випадків, які як би розбавляють ліричність Паустовського. Це більше схоже на відступ від заданої теми навколишнього світу. Тим самим автор показує, що коли залишаєшся наодинці з природою, то жарти тут не до чого.

Навколишній світ, вимагає до себе в першу чергу шанобливого ставлення. Будь-які глузування, знущання або інші форми неповаги, можуть спричинити за собою низку неприємностей.

Проте гумор все ж у нарисах присутній. Його наявність, доводить, що до деяких ситуацій все ж варто підходити не так серйозно, особливо, якщо це може спровокувати конфлікт. А деякі випадки в нарисах викликають більше усмішки розчулення, ніж сміх.

Сатира Паустовського в «Мещерської стороні» тонка і навіть майже прозора. Вона складається з деяких не різких зауважень. Автор з іронією ставиться до горе-рибалці з дорогим і сучасним спінінгом. Він розуміє, що тут, в Мещерських озерах, так і в природі в цілому, зовсім інші правила. Водойми все одно, скільки коштують спорядження, човен, вудилище і наживка рибака. Від нього все одно не буде залежати розмір або маса спійманої риби. Не вплине на хід риболовлі ні настрій, ні бажання, ні сучасні хитрощі. Тут буде враховуватися зовсім інше, не підвладне жодному людському аналізу. Тому, автор і сміється і співчуває горе-рибалці одночасно.

Так само у творі Паустовський часто сміється над тими ситуаціями, в яких сам опинявся. Так, спочатку було страшно, особливо коли їх «експедиція» у пошуку озера, розійшлася по різних сторонах, і вони не могли знайти одне одного, а багаття в цих місцях палити було категорично не можна. Але потім, коли Гайдар та інші відшукалися, вся компанія згадувала «пригоди» не інакше як зі сміхом.

Дивіться також:  Образ Тихона в оповіданні Паустовського «Телеграма»

Однозначно назвати такі ситуації смішними, звичайно не можна. Швидше, це більше пригоди в простому, і в той же час загадковому світі. Однак автор змушує читача посміхнутися.

Опис місця розташування тієї чи іншої «пам’ятки» зі слів місцевих жителів, так само може викликати сміх. Ця простота мови, це нестримне прагнення і бажання допомогти, виявляються марними. Адже, якщо навіть строго йти по вказаних орієнтирах, все одно не знайдеш дорогу. Це ще раз розчулює і веселить автора. Особливо коли він ловить себе на думці, що так само останнім часом став пояснювати дорогу, радячи орієнтуватися за спаленим деревах, ярах і вибоїнах.

Гумор, представлений у повісті добрий, але не для всіх стає зрозумілим. Багато читачів, його можуть просто не помітити, інші ж просто не звернуть уваги, на те, що перебуваючи в ознайомленні з твором, постійно посміхаються. Ця посмішка означає багато чого: і гарний настрій, і світлі думки в голові, і переоцінка власного життя, скоєних вчинків.

За прочитанням твору, можна не тільки познайомитися з прекрасним краєм, але й подумки втекти від реальності, занурившись в стан душевного спокою.