Героїчне і трагічне в романі Фадєєва «Розгром»

Твори про революцію і громадянську війну, що побачили світ у 1926-27 роках, носили різноплановий характер. Так, наприклад, Олександр Олександрович Фадєєв, створив роман «Розгром», вступав у полеміку з М. Булгаковим, автором ще одного не менш відомого роману того часу «Біла гвардія»

Фадєєв підносить читачам образи нової літератури, героїв революції, здатних на високі вчинки. Автор дає розуміння духовних цінностей в іншому ключі, висуваючи на перший план вірність і борг. Тільки от якщо культурні герої «Білої гвардії», інтелігенти в третьому поколінні, не можуть опуститися і показати свої підлі і низькі натури, то у Фадєєва персонажі цілком можуть бути нещадними, боягузливими, підлими і брехливими. Це правда життя, і від неї нікуди не піти.

Для автора роману «Розгром» моральність полягає в тому, що може послужити революції, стати на її захист. Для досягнення вищої мети застосовні і виправдані всі без винятку кошти.

Образ залізної людини, командира загону партизан – Левінсона є вираженням справжнього героя свого часу, який бачить сенс життя в служінні народові.

Душевний потенціал командира Левінсона дає можливість завоювати авторитет і повагу у підлеглих. Його відрізняють такі якості, як терпіння, винахідливість і мудрість.

Для партизан Йосип – людина з великої літери, стійкий і надійний, він, здається, зовсім не знає, що таке людські слабкості і почуття. Це людина обов’язку і честі. Саме такі моральні принципи для Левінсона понад усе.

Левінсон карає навіть за найменший проступок, адже тільки так можна зберегти дисципліну в загоні. Для Морозки, вкрав дині, влаштовують справжній показовий суд. Командир запрошує навіть місцевих жителів взяти участь у цьому важливому заході і виносить рішення: допомагати селянам по господарству у вільний від боїв час.

Дивіться також:  Образ Левінсона в романі Фадєєва «Розгром»

Героїзм ж цієї людини полягає в тому, що його впевненість дає право на жорстокі накази: конфіскацію єдиною свинки у старого корейця і обречение сім’ї на голодну смерть, отруєння смертельно пораненого Фролова, який став тягарем і можливою загибеллю для всього загону.

Левінсона оточують люди, об’єднані спільною ідеєю, це теж справжні герої – Бакланов, який намагається у всьому копіювати поведінку свого командира, чесний взводний Дубів, безстрашно бере участь у найнебезпечніших операціях, гордість всього загону – Метелиця, живий, невтомний, готовий на подвиг, Морозка, попередив про загін засідці.

Але поряд із зображенням героїчного є в романі і трагічні моменти. Це, звичайно ж, розгром маленького партизанського загону в битві з нерівними силами противника, це і крах надій командира Левінсона, який не зумів зберегти життя своїх бойових товаришів.

Герої Фадєєва – борці, віддані своїй ідеї, які страждають в ім’я світлого майбутнього, зразки для наслідування, люди з великої літери, здатні на справжні вчинки.