Фольклорна основа поеми Некрасова «Кому на Русі жити добре»

Довгі роки життя М. Некрасов витратив на створення своєї грандіозної поеми «Кому на Русі жити добре». І зробив це зовсім не даремно. У свою творчу роботу Микола Олексійович вклав весь життєвий досвід, який був напрацьований автором.

Особливістю цього твору є його фольклорна насиченість. Яскравим тому підтвердженням є наявність в тексті поеми елементів народних пісень, переказів і обрядів. Також, дуже часто зустрічаються погляду приказки, прислів’я, загадки. От скажіть, в якому ще творі можна зустріти таке розмаїття чистого, справжнього, дослівного народного фольклору.

Перші рядки поеми нагадують читачеві справжню казку, яка починається так: «У деякому царстві, у деякій державі …». Далі, ми дізнаємося про зустріч сімох мужиків, які вирушають на пошуки щастя, найщасливішу людину на землях Росії.

Адже народні оповіді завжди мали в своїй основі пошуки чого – небудь – долі, любові, свободи. А символ «сім» можна порівнювати з сімома богатирями з казки про Мертву царівну.

У тексті поеми зустрічаються і інші казкові образи – це і скатертина–самобранка, і мовець вівчарик. До того ж, Микола Олексійович оживляє тварин, наділяє їх можливістю розмовляти.

Крім того, вивчивши життя і долю простого російського народу, поет вирішує впровадити в текст поеми народні прислів’я, приказки та приповідки. Всі ці вирази показують мудрість, тямущість звичайної людини–селянина.

Особливу увагу приділив Некрасов трудовим пісень, тексти які переписані на сторінки його книги. У них чується відтінок тієї складної долі, яка випадає на плечі трудящого народу. Душевні пісні виконує Мотрона Тимофіївна і оповідає мужикам–мандрівникам історію свого життя.

Прикладом російської народної билини можна вважати главу про Савелии, якого автор називає справжнім богатирем. А легенда «Про двох великих грішників» дійсно жила серед селян і була складена в одному з монастирів.

Дивіться також:  Образ Прокла в поемі Некрасова «Мороз, Червоний ніс»

Всі герої, які задіяні в поемі, мають свою унікальну історію, свою долю, яка могла бути як важкої, так і щасливою. Лише в останній главі, пошуки того справжнього щасливця закінчилися. Зустрілися мужики з Григорієм Добросконовым, якого і назвали найщасливішим.

Закінчивши прочитання поеми Миколи Некрасова «Кому на Русі жити добре», я просто переконаний, що це твір унікальне, що не має рівних. Воно заслужено називається «народною книгою», адже збирає в собі матеріали з життя простого робочого людини–селянина.