Філька «до» і «після» розмови з бабусею (за казкою Паустовського «Теплий хліб»)

Образ Фильки з казки К. Паустовського «Теплий хліб» динамічний. На початку твору перед нами замкнутий підліток, який не вміє знаходити спільну мову з оточуючими, в кінці – чуйний хлопець, який вміє відповідати за свої вчинки. Що ж стало причиною таких змін?

Філька образив беззахисне тварина, розгнівавши цим вчинком природу. Швидше за все, він і не здогадався б, із-за чого страждають люди, якби не розмова з бабусею. Слова бабки, перемішані з гіркими сльозами, дуже налякали Фильку. Він заплакав від страху, який посилювався видом мишей. Вони лізли з-під підлоги, намагаючись сховатися від безжального морозу. Хлопчик розумів, що бабця каже правду.

Старенька продовжувала голосити. Вона згадала, що таке горе вже було. Від лютого морозу загинуло все: птахи, сади і ліси. Земля на десять років перетворилася на пустелю, якої боялися навіть звірі. Хлопчисько наважився запитати, чому так лютував мороз. Бабця розповіла, що причиною великого горя стала злість і жадоба мужика. Він познущався над солдатом-інвалідом, кинувши того під ноги черству скоринку хліба і посміявшись над його понівеченим тілом. Жадібний мужик скоро помер під час того ж «лютого морозу».

Фильку дуже схвилювала ця історія. Ще б, адже хлопчина теж жорстоко обійшовся з калікою. Бабка підтвердила його здогади, закінчивши свою розповідь фразою: «Знати, і нині завівся в Бережках поганий чоловік, кривдник». Можна лише уявити, що відчув у цей момент Філька. Він вже зібрався помирати, але бабця заспокоїла. Старенька порадила онукові сподіватися на те, що дурна людина виправить «злодійство», а як це зробити знає Панкрати.

Страх Фильки не пройшов, але герой зрозумів, що тепер у його руках не тільки власне життя, але і долі всіх мешканців Бережки. Спочатку він відмахнувся від бабкіних рад: «Та ну його, Панкрата!». Але як тільки бабуся заснула, хлопець відправився до мельника. Так герой зробив перший крок до змін – змусив себе прислухатися до слів іншої людини.

Дивіться також:  «Допомога мельника Панкрата» (аналіз епізоду казки Паустовського «Теплий хліб»)

Філька виявився рішучим і сміливим хлопчиком. Ні мороз, ні хуртовини не змусили його повернутися додому. Всі хлопці боялися Панкрата, але героя не зупинило це. Якщо раніше хлопчик був замкнутим, то після розмови з бабцею зумів довіряти людям. Він розповів мельнику про своє горе. Дивує і те, який вихід придумав Філька. Він вирішив пробити лід, попросивши хлопців про допомогу. Тепер він був упевнений, що зможе домовитися з однолітками: «Я їх вблагаю, дідусь».

Нарешті, Філька навчився бачити в людях хороше: «Наші хлопці – хороші». Я думаю, герой, нарешті, зрозумів, що на кожному людині лежить відповідальність за оточуючих. Він усвідомив, що людина повинна жити не тільки для себе, тільки тоді він буде щасливим, адже буде знати, що у нього є підтримка.

Розмову з бабою пробудив совість хлопчика. Герой казки К. Паустовського «Теплий хліб» став зовсім іншою людиною. Тепер він поважав не тільки людей, але і тварин і, напевно», назавжди забув свою улюблену фразу: «Та ну його».