Душевна трагедія Катерини в пєсі Островського «Гроза»

Основним конфліктом п’єси Островського «Гроза» є боротьба старого, архаїчного і нового. Але не можна упускати також і особистісний конфлікт між людськими почуттями і людськими принципами.

В один із днів в «темному царстві» — місці, де править тиранія і страх, з’являється зовсім інший чоловік, який відрізняється від всіх своєю щирістю, відкритістю і відданістю. Цією людиною була головна героїня твору Катерина. Саме несхожість на інших стала причиною життєвої трагедії дівчини.

В образі Катерини Островський показав нам чистий і невинний характер російської жінки. Жінки, яку відрізняє гаряче серце і твердий характер.

П’єса починається опис красот Волги. Краса і незайманість природи стали тлом, на якому розвивалася трагедія головної героїні. Начебто все Калинові спокійно, життя йде своєю чергою, якби сила громадської думки, яка підштовхнула Катерину до обриву.

Будучи сильною особистістю, головна героїня спочатку не звертає уваги на громадську чутку, їй все одно, що про неї говорять і думають. Вона не боїться людського суду. Але, на жаль, людський суд для Катерини став нестерпний. Вона каже: «Все і ходять за мною цілий день, і сміються мені прямо в очі…».

Трагедія головної героїні трапляється на очах у жителів Калинова. Вона визнається публічно у зраді чоловікові, вона зводить рахунки з життям у всіх на виду.

Островський показує нам Катерину, як дуже чуйну людину з багатим внутрішнім світом. На сторінках твору ми бачимо головну героїню в різних емоційних станах. Вона, то сумувати, то радіє, то журиться, то перебуває в сум’ятті почуттів, то в пориві пристрасті. Катерина ніби відроджується, закохуючись у Бориса. Звичайно ж, вона намагається гнати від себе любовні думки, вона не готова зрадити свого чоловіка, але потім зізнається сама собі, що образ Бориса постійно знаходиться перед її очима. Зрештою, головна героїня залишається вірна своїм принципам. Вона продовжує терпіти знущання Кабанихи.

Дивіться також:  Порівняльна характеристика Агафены Большової і пані Простакової

У сцені прощання з Тихоном, Катерині знову довелося випробувати силу свого терпіння. Дівчина була ображена ставленням свого чоловіка, адже в його промовах лунали слова його матері. У цей момент Катерина відчула, що станеться непоправне після від’їзду Тихона.

В епізоді з ключем дівчина намагається розібратися у своїх почуттях. Але розуміє, що себе не обдурити. В цьому ми бачимо всю силу характеру Катерини. Вона не хоче і не може прикидатися, бути чесною з собою. Дівчина нарікає на гіркоту свого становища. Саме це і підштовхнуло Катерину на рішучі дії. Головна героїня приймає остаточне рішення бути з Борисом, а наслідки її вже не хвилюють.

Перебуваючи біля хвіртки в сад, Катерина все ще сумнівається у правильності свого вчинку, але потім йде за покликом свого серця.

Головна героїня не злякалася громадської поговору. Вона публічно заявила про свою зраду чоловікові. Катерина розуміла всю гріховність свого вчинку, але готова була переступити через свої принципи й бути з коханою людиною.

У фіналі п’єси Катерина гине. Її вчинок можна оцінювати по-різному. Вона не змогла реалізувати свою мрію – бути з коханою людиною, але змогла показати всю трагедію «темного царства», що згубило її.

Катерина змогла зрадити свої принципи заради любові. Для нас вона ніколи не буде занепалої жінкою. Ми запам’ятаємо її як людину, який боровся за свою мрію нехай навіть таким чином.