Чому треба поважати старших?

Думаю, кожен дитина чув: «Старших треба поважати». На жаль, для багатьох підлітків ці слова пусті. Хлопці вважають, що їхні батьки, а тим більше бабусі дідусі безнадійно відстають від прогресу, тому говорити з ними нема про що. Цей бар’єр з часом набирає нових масштабів: молоді люди не вважають за потрібне поступитися старшим місце, пропустити їх, а сказати в їх адресу грубість сьогодні – звичайна справа. Напевно, ситуація покращиться лише тоді, коли діти зрозуміють, чому треба поважати старших.

Для початку потрібно усвідомити, що наші бабусі, дідусі, батьки прожили набагато більше, ніж ми. На життєвому шляху вони бачили те, що нам навіть важко уявити. Старші знають, що таке молодість, перші перемоги та розчарування, тому можуть багато підказати. Я думаю, якщо розпитати їх про їх життя, вони можуть розповісти багато цікавого. Дивлячись зі зневагою на людей солідного віку, подумайте про те, що перед вами може бути підкорювач Евересту, колишній мандрівник або капітан корабля. Багато, що вони досягли для молоді – мрії.

Якщо дідуся чи бабусі не можуть подружитися з модними гаджетами, це не означає, що вони залишилися в минулому столітті. Їм просто потрібен хороший вчитель. Коли-то вони показували нам, як тримати ложку, вчили їздити на велосипеді. Тепер допомога потрібна їм.

Відповісти на питання, чому треба поважати старших, допоможуть сюжети і герої відомих творів. Багато письменники порушували цю проблему. Мене вразила драма А. Алексіна «Божевільна Євдокія». Євдокія Савеліївна – класний керівник головної героїні твору Олі. Дівчинка вважала вчительку божевільної, а все з-за того, що та приділяла мало часу своїй зовнішності. Найцікавіше, що батьки Оленьки слідом за дочкою теж почали називати Євдокію Савельевну божевільної. Дівчинку дратувало те, що класна керівниця любила посередніх учнів, а талановитих, таких, як сама Оля, відсувала на другий план.

Дивіться також:  Яка роль спору поколінь в пошуку істини?

Врешті виявилося, що Євдокія Савеліївна була доброю душі людиною. Всю себе вона віддавала дітям і роботі. Жінка дуже хотіла, щоб її учні виросли добрими, справедливими і талановитими людьми. Вона влаштовувала для класу Оленьки зустрічі зі своїми випускниками, яких можна назвати людьми з великої літери. Можна тільки уявити, скільки дітей, скільки різних доль побачила вчителька. Хіба можна проявляти неповагу по відношенню до таких людей?

Драма А. Алексіна стверджує просту істину, яку ми, на жаль, часто забуваємо: не можна судити про людину, не знаючи, яка у нього душа. Молодшому поколінню важко зрозуміти старших людей, проте це не є причиною для зневажливого ставлення.

Можна зробити висновок, що старших треба поважати за їх досвід, багатий внутрішній світ, уміння тверезо оцінювати ситуації, дивитися на них по-іншому. Головне, що потрібно пам’ятати підліткам, молоді: неповага до старших – неповага до себе.