Чому головний герой приречений на самотність? (по повісті Тургенєва «Ася»)

Герой повісті «Ася» Івана Сергійовича Тургенєва постає перед нами молодим юнаком в самому розквіті років. Це людина тонкої душі. Він подорожує по світу.

У творі ми чуємо його розповідь про прожитих роках, це вже навчений досвідом людина, яка прекрасно розуміє всі допущені помилки. Н.Н. – незвичайна особистість. Він всією душею любить природу: не стільки краси, скільки гармонію, яка в ній прихована.

Він веде безтурботне життя, не обтяжене жодними зобов’язаннями. Зустріч з молодим художником Гагиным і його сестрою Асею в німецькому містечку назавжди змінює життя Н.Н. І не тільки життя, але і його самого: тим самим він тепер точно не стане.

Перед юнаком розгортається головне випробування – перевірка любов’ю, сильним і всепоглинаючим почуттям. Все навколо схиляло до того, щоб життя героя змінилася. Поступово з кожним днем в його душу закрадалися нові раніше незвідані почуття. Він відчував емоції, яких раніше навіть не знав.

Н.Н. милується Асею, насолоджується її суспільством і спілкуванням. Йому приємні почуття. Але в теж час він мучиться думкою, ким їй доводиться Гагін, точно він брат. Тургенєв звертає нашу увагу на всі ці душевні метання молодої людини, на те, як поступово в його серці поселяється і зростає любов.

Герой не хоче піддаватися захопив емоціям, він звик у всьому слухатися розуму, намагається боротися з почуттями до Асі. Він довгий час робить вигляд, що нічого особливого не відбувається, ніби нічого не помічає. Коли відступати нікуди, і рішуча дівчина першою освідчується в коханні, Н.Н. лякається, трусить, не може зробити цей останній вирішальний крок, який призведе до взаємного щастя.

Правильність пана Н.Н., його розважливість, зайва строгість зіграли з героєм злий жарт. Він покараний самотністю на все життя.

Дивіться також:  Історія створення оповідання Тургенєва «Муму»

Ася найбільше зневажала боягузтво, і треба ж було такому статися, що її обранець саме такий. Він з легкістю віддавався мріям і малював образ Асі – своєї дружини, наяву ж ця сімнадцятирічна дівчина з сумнівним минулим його лякала.

Пан Н.Н. не тільки зраджує надії і мрії Асі, він ламає і наше уявлення про себе. Тепер його сутність зрозуміла і відкрита. Найкращі якості цього молодого людини стають бляклими й невиразними перед його пасивністю і нерішучістю.

Читач розуміє, що причина невдалої і самотньої долі пана Н.Н. – у ньому самому, в його боязкості, пасивності, неможливості взяти на себе відповідальність. Людина – коваль свого щастя. І точно також той, хто з легкістю його зруйнує. А розплата настане неминуче. У випадку з нашим героєм такий розплатою стало самотність.

Все, що залишається Н.Н., — жити спогади про світле минуле, яке так і не стало майбутнім. Записка з прощальними словами і засохлий квітка, що втратив аромат, – дві реліквії, що зберігаються постарілим і самотнім героєм. Тепер це його життя, яка вже ніколи не зміниться. А найприкріше, що всьому виною, — він сам.