Чи згодні Ви з твердженням Келлер: «найпрекрасніша життя – це життя, прожите для інших людей»?

Самим благородним вчинком, на мою думку, є можливість присвятити життя іншій людині або групі людей. Історія знає багато таких особистостей. Найбільш відома серед них – це мати Тереза, яка стала світовим зразком милосердя. Вона допомагала бідним людям, знедоленим і бідним. Жінка прожила все своє життя заради інших і анітрохи про це не пошкодувала. Її вчинком захоплюються, сьогодні є багато послідовників цього волонтерського руху.

Людина створена для того, щоб приносити користь суспільству. Людей, які піклуються тільки про себе і пропалюють життя, суспільство зневажає.

Самопожертва можна побачити в романі «Злочин і покарання» Ф. М Достоєвського. Соня Мармеладова – героїня, яка заради благополуччя своєї сім’ї стала займатися ганебним справою. Дівчина дуже страждає, вона думає про самогубство, але не може цього зробити, тому що ніколи не зрадить свою сім’ю. Крім цього, вона допомогла Раскольникову відродитися після скоєного ним злочину. Шкода, що таких людей в наш час стає все менше.

Данко з оповідання «Стара Ізергіль» Максима Горького теж пожертвував собою заради інших людей. Але, на жаль, цього вчинку ніхто не оцінив. Люди подолали складний шлях, ціною життя молодої людини, і не зазнали жодної краплі поваги і подяки. Хоча він і не мав потребу в ній. Для Данко першорядним був борг. Серце його стало факелом, освітило дорого, а потім розіб’ється на тисячі дрібних уламків.

Героїня повісті «Матрьонін двір» Солженіцина теж жила для інших. Все життя вона працювала як проклята, не вимагала нічого взамін. Жадібні родичі разбурили її будинок, ніж вбили стару жінку. Тільки після її смерті, люди усвідомили, наскільки прекрасним людиною була Мотря і як вони не могли цього не помітити.

Дивіться також:  Чи згодні Ви з твердженням Ліхтенберга: «У кожній людині є щось від усіх людей»?

Я частково згоден з твердженням, що «сама прекрасна життя – це життя, прожите для інших людей». Цьому вчить і Біблія. Праведне життя дуже цінується тільки після смерті людини, а при житті цього не помічають.

Сьогодні дуже мало людей присвячують комусь своє життя. Все в основному живуть для себе. Звичайно, це пригнічує. Але з іншого боку, письменники показують нам необхідність такого пожертвування і всі проблеми, з якими стикаються такі високоморальні люди. Щоб присвятити життя іншим, потрібно мати чітку життєву мету, бути чесним і безкорисливим. Я вважаю, що не кожна людина на це здатна.