Авторське розуміння щастя в оповіданні Чехова «Агрус»

Словами свого героя Івана Івановича Чехов передає своє розуміння щастя. Він дає зрозуміти читачам, що не можна бути щасливим, бачачи, як нещасні інші люди, неможливо жити, доставляючи радість тільки одному собі.

Залишаються актуальними ці роздуми і в теперішньому часі. Сидіти закритим у своєму «футлярі» і бути щасливим поза суспільства неможливо. Людина істота соціальна, і йому потрібне спілкування. Приносячи радість іншим людям, допомагаючи тим, хто опинився у важкій ситуації, людина і сам отримує задоволення, бачачи вдячність в очах людей, яким він допоміг. А життя дуже мінлива, і, може бути, що ти сьогодні щасливий і успішний, а завтра підеш просити допомоги у інших людей. А добро завжди повертається. Необхідно протягувати руку допомоги тим, хто цього потребує.

Розповідь Чехова «Агрус» показує на прикладі Миколи Івановича, як не можна жити. Головний герой всю свою молодість, та й не тільки, втратив з-за важко досяжною мрії мати свою садибу і стати поміщиком, і головне у нього повинен зростати аґрус. Автор не дарма вибрав таку кислу ягоду. Таким було і щастя Миколи Івановича.

Перетворившись зі скромного чиновника у поміщика, він став нахабним і самовдоволеним, погладшав і обрюзг. Сидів у своїй садибі, мало рухався, розгодував навіть свою собаку, яка вже і гавкати від ліні не хотіла.

Йому дуже подобався кислий аґрус. Іван Іванович, дивлячись на свого щасливого брата, прийшов до думки, що така безбідне життя чимось схожа на «гіпноз». Мешкаючи в своїй капсулі щастя, людина не бачить, що діється навколо нього, забуваючи своє минуле. Навколо нього багато людей нещасливих і бідних. І про це треба пам’ятати багатим і щасливим людям. Необхідно, щоб біля дверей кожного, хто живе в достатку, стояв хтось стукав у двері і нагадував, що всі не вічно, і життя може змінитися. І багатство, і щастя може зруйнуватися швидко і несподівано. І тоді ніхто цього не помітить, як не помічають тепер вони.

Дивіться також:  Аналіз оповідання Чехова «Агрус»

Приїхавши до брата, Іван Іванович, і побачивши брата в такому блаженному щасливому стані, зрозумів, що за цим щастям приховано. Не було в цьому щастя, душевного спокою та родинного благополуччя, тільки неробство та ще нахабство, яка допомагає виживати на цьому світі. Іван Іванович розповідав про ті категорії людей, що відчувають себе щасливими тільки тому, що неприємності трапляються не з ними. Такі люди, як Микола, не бачать перед собою те, до чого треба прагнути, вони не помічають, як проходять роки, і до старості не так далеко, а старість приносить хвороби і самотність.

Микола, прагнучи до щастя, яке полягало в садибі з аґрусом, а не в близьких людях, не зрозумів, в чому полягає людське щастя. Він хотів жити тільки для себе, і вважав, що досяг своєї мети. Він був віддалений від людей і був дуже щасливим.

Твором «Агрус» автор показує, що кожен чоловік повинен відгукуватися на чужі прохання про допомогу. І якщо він не відгукується на прохання інших, то і йому не захочуть допомагати.