Авторська позиція і засоби її вираження в пєсі «Гроза»

У своїй творчій роботі автор намагається передати події переломного 19 століття, коли відбувається глобальна зміна суспільного устою. А. Н. Островський намагається висловити свою позицію за допомогою ремарок, яких не дуже то й багато в тексті п’єси.

Автор висловлює бачення дійсності за допомогою створених героїв. Можна проаналізувати лише імена і прізвиська головних героїв і нам одразу все зрозуміло про їх життя і внутрішню сутність.

Прізвисько Дикої говорить про свого господаря, як про нестримний, дикому людині. Кабанова, а точніше Кабаниха постає перед нами важкої і важкої жінкою, яка повністю відповідає своїй назві. Двозначно у баченні автора ім’я Кулигин. У той час «кулигой» прозивали болото. А саме цей герой завжди прославляє Волгу, як своє власне болото. Він вихваляє себе і все, що є навколо.

Якщо провести аналіз імен жіночих персонажів, то вони також відповідають своїм значенням. Катерина була тихою і чистою дівчиною. Вона протягом всієї п’єси намагається протистояти брудним оточенню. У перекладі з грецької ім’я Катерина означає «чиста». А Варвара була її повною протилежністю. Вона не особливо переймається на рахунок душевності, вона не особливо переживала з приводу своєї гріховності.

У п’єсі «Гроза» Островський створює два світу. Це світ людей, які після провини вірять в спокутування гріхів і намагаються залагодити їх своїми вчинками. Наприклад, Дикої, після того, як образив чоловіка, просив прощення у нього на колінах і голосно каявся. До цього ж світу відносяться Тихон і Варвара. Вони абсолютно не переживаю за скоєні вчинки. Вони можуть закрити очі на навколишній їх світ.

Другий світ у п’єсі «Гроза» — це прихильники старого стилю життя. Вони дотримуються життєвих законів, які встановлені в суспільстві. Звичайно ж, на чолі всіх Кабаниха, а з нею Катерина і Кулигин.

Дивіться також:  Большов - Подхалюзин - Тишка - три стадії накопичення «первинного капіталу»

Ще однією проблемою у п’єсі є конфлікт відносин свекрухи і невістки. Катерина була відмінна не тільки від найближчого оточення домочадців. Вона вирізнялася з того «темного царства» своїм запальним характером. Вона, немов гроза, намагалася розрядити обстановку, яка панувала навколо.

Гроза у п’єсі має й інше значення. Це немов Божий гнів за ті вчинки, які відбуваються в «темному царстві». Думка про назву п’єси в задумках Островського була досить неоднозначна. З одного боку це внутрішня гроза в душі Катерини, яка привела її до самогубства. З іншого боку, гроза – це очищення зовнішнього світу від тих самодурів, якими було переповнене суспільство.