Аналіз вірші Симонова «Той найдовший день у році…»

Вірш Костянтина Симонова «Той найдовший день у році…» написано в період Великої Вітчизняної війни, саме в цей час автор зрозумів, що таке смерть і життя, як безцінні хвилини, проведені під мирним небом. Багато віршів автора розповідають про перший період війни, написані в 1941 році, цей твір – не виняток. Він побував у багатьох країнах, був у Румунії, Болгарії, бачив життя людей.

Симонов сам був на фронті, об’їздив різні країни, він працював військовим журналістом, кореспондентом в гарячих точках, тут він багато чому навчився. Поет зрозумів, як нелегко боротися за кожну п’ядь землі, як важко вистояти в нерівному бою і перемогти ворога. Це просто неможливо, якщо сам не віриш у себе. Автор отримав найважливіші життєві уроки.

У вірші «Той найдовший день у році…» автор розповідає про перший день війни: які асоціації він викликав, що трапилося в цей момент, що робити далі, як вчинити. Це загальна біда на 4 роки, із-за якої померло багато людей. Автор акцентує увагу на тому, що списки померлих постійно оновлюються. І ніколи не знаєш, коли в нього може потрапити хтось з твоїх родичів, це жахливе відчуття, яке зношує людини. Важливу роль відіграють абстрактні часові рамки: день, який тягнеться дуже довго – перший день війни, люди втрачають відчуття часу через сталася катастрофи.

Поет вірив, що тільки з допомогою цієї любові можна перемогти смерть. Тільки чекати, сподіватися, вірити і любити, тільки так треба жити тим, хто залишився в тилу. Це велика справа, яка робиться на благо великої Батьківщини. У багатьох віршах автор акцентує увагу на її великих просторах, на те, що Росія – велика країна, в якій проживають справжні герої, тільки тут можуть народитися справжні патріоти країни. Симонов засуджує війну, йому подобається мир на всій землі, спокій і затишок.

Дивіться також:  Аналіз вірші Симонова «Полярна зірка»

Твір «Той найдовший день у році…» складається з трьох строф, читається легко, написано простою мовою, в ньому немає ніяких особливих художніх прийомів, але це зовсім неважливо. Головне, що воно дуже правдиве і відповідає істинним почуттям автора, його світоглядом. Симонов каже про глобальні проблеми, про те, що хвилює кожного з нас окремо і одночасно всіх разом.

Вірші автора звучать сильно і красиво, вони написані душею і серцем. Хоча твори Симонова максимально прості і зрозумілі, в них безліч художніх засобів для надання тексту двозначності, вони звучать гарно і цікаво. «Той найдовший день у році…» відносить нас до того часу, коли почалася страшна війна, ніхто не знав, що цей день настане так швидко, а горе затягнеться ще на кілька років.

Автор акцентує увагу на тому, що справжня любов, дружба – найвищі почуття, які рятують воїнів на фронті. Тому так важливо завжди чекати, молитися за близьких людей і просто вірити в солдатів, в те, що мир на землі буде незабаром досягнуть. Здаватися не можна ніколи, важливо вірити, любити і чекати. Цінуйте кожну хвилину життя, навчитеся цьому великому мистецтву.