Аналіз вірша Жуковського «Життя»

Філософські роздуми Ст. А. Жуковского відрізняються абстрактностью і аллегоричностью. Безліч образів, що постають у них, навіяні античною міфологією. Ця риса відобразилась і в вірші «Життя», написаному в 1819 році, коли Василь Андрійович перебував у Павловську. До написання твору він пережив багато: службу і відставку через хворобу, подорожі по Росії і Західної Європи, два відмови від коханої. Всі ці події дали потужний поштовх для розвитку філософського пласта його лірики.

Тема аналізованого вірша — протягом людського життя. В. А. Жуковський показує, як може змінитися життя людини: від безтурботних юних днів до похмурого течії і навпаки, стверджує «цілющу силу любові і дружби, які проганяють похмурість і допомагають йти за дороговказом.

Твір «Життя» — галерея алегоричних образів, з якими знайомий кожен чоловік. У центрі вірша Життя, представлена в образі човна, що пливе по безкрайому океану долі. Символічний пейзаж океану самотньої човном традиційний для романтизму. У першому куплеті Життя сумна, її шлях нелегкий: бурі, туман, берег в сутінках. Вже у другій строфі автор у пам’яті повертається в ясні дні молодості, виводячи нові образи Юність, Мрій, Надій, Фантазії. Вони світлі і легкі, розстеляли юні роки над Життям парус, допомагаючи плисти без праці.

Звертається Жуковський і до античних образів, серед яких Харита, Муза. Разом з ними до Життя приєднувалося Натхнення. В одну мить усе це розлітається, йдуть друзі і з цього моменту Життя стає самотньою, сумною, байдужою до оточуючих подій. Незабаром Життя знову знаходить те, з-за чого варто плисти далі, а «дзеркальна вода» стає привітною. Такі зміни викликані появою ангела. Читач може лише здогадуватися, хто ховається за цим чином: кохана автора або близький друг.

Дивіться також:  «Спляча царівна» - короткий зміст для читацького щоденника

Образ ангела можна сприймати як узагальнений, символізує близької людини, здатного надихати людину на нові досягнення, давати йому сили жити. Наприкінці вірша «Життя» з’являється мотив долі вищих сил у долі людини. Вони здатні в одну мить змінити буття, зробивши його щасливим.

Серед художніх засобів на перший план виходить алегорія (названі абстрактні образи), яка павутинкою обплітає весь текст і служить для передачі ідеї. Крім алегорії, відіграють важливу роль метафори («похмурість розлетілася», «пробуджена вітерець», «сонний парус»), епітети («безодня сумна», «щастя миле», «зачаровані гості»), контраст (відображення ясних і похмурих днів).

Твір складається з дев’яти строф по 8 рядків у кожній, рима перехресна. Кожен куплет відносно завершений за змістом. Віршовий розмір – чотиристопний хорей з пиррихием. Ритм вірша неспішний, відображає задумливий настрій. Місцями поет вживає окличні і питальні речення, виражаючи свої емоції і заряджаючи ними читача.

Вірш «Життя» поєднує в собі традиції романтизму і оригінальне авторське сприйняття проблеми.