Аналіз вірша Заболоцького «Неприваблива дівчинка»

Вірш Н. Заболоцького «Неприваблива дівчинка» було написано в 1948 р. До роздумів над вічною проблемою краси письменника підштовхнула звичайна маленька московська дівчинка, яку Микола Олексійович побачив серед однолітків.

Тема твору – краса зовнішня і внутрішня. Автор показує, що життя людини часто залежить від його зовнішності, але поет не певен, що люди самі знають, що таке справжня краса. Наприкінці вірша він задає вічне філософське питання, яке століттями залишається відкритим, хоч, здається, відповідь лежить на поверхні.

На початку твору автор знайомить читача з «маленьким жабеням» – дівчинкою, яка грає з однолітками-мальчуганами. У дитини гострі риси обличчя, криві зубки і довгий неакуратний рот. Мабуть, єдина прекрасна риса – кучеряве рудувате волосся. Дівчинка щосили бігає за друзями, які навіть і не думають ділитися з нею новеньким велосипедом. Але дитині зовсім не прикро, їй вистачає того, що вона може відчути радість товаришів: «чужа радість так само, як своя гнітить її».

Дівчинка радіє від того, що просто живе, адже її серце не вміє приховувати погане або заздрість. Дивлячись на неї, автор побоюється, за майбутнє дитини. Він знає, що рано чи пізно в її житті з’являться подруги, які змусять відчувати себе поганулею в їх компанії. Н. Заболоцький заявляє, що «серце не іграшка», здається, що він посилає цю фразу подружкам в майбутнє. Він сподівається, що жорстокий світ не наповнить чисту душу брудними помислами, вірить, що полум’я всередині неї зможе спалити все погане. Поет вважає, що особливість дівчинки, скрадывающая непривабливу зовнішність – «дитяча грація душі».

В останніх рядках Микола Заболоцький узагальнює образ дівчинки, задавши кілька запитань: «… що є краса і чому її обожнюють люди?» Питання здаються риторичними, дискутувати з цього приводу можна нескінченно, але позиція самого автора виразно проявляється в попередніх рядках. Зовнішня краса для нього – лише обкладинка, якщо всередині порожнеча, але коли душа красива, ніякі вади тіла не здатні затьмарити її.

Портрет головної героїні і переживання автора у вірші «Неприваблива дівчинка» відтворюються за допомогою художніх засобів. У тексті переважають метафори: «охоплена щастям буття», «чистий пломінь, який в глибині її горить», «посудина вона, в якому порожнеча» (про красу). На початку вірша використовується художня деталь «заправлена в труси худа льоля». З допомогою неї автор показує, що дівчинка з бідної сім’ї, що тільки посилює ставлення до неї оточуючих. Доповнюються опису епітетами: «рот довгий», «криві зубки», «бідна погануля».

Вірш складається з двох частин: перша присвячена зовнішності дитини, друга описує її душу, виражає ставлення автора до побаченого. У творі представлено різні види рим: кільцева, перехресна і паралельна. Віршований розмір – пятистопный ямб.

Вірш Н. Заболоцького «Неприваблива дівчинка» – зразок філософської лірики, в якій авторська думка розвивається від конкретного до загального.