Вірш «Ти запій мені ту пісню, що перш…» присвячено сестрі Сергія Єсеніна Олександрі, на що вказує підпис «Сестрі Шурі». Вона підтримувала революційні погляди і не брала традиційний уклад. Коли брат приїжджав у рідне село, від Олександри чув лише докори. Тим не менш, зла на неї Сергій не тримав, а в суспільно-політичні справи взагалі майже не вплутувався. Аналізований вірш був написаний в 1925 році незадовго до смерті поета. Здається, він відчував, що скоро залишить цей світ, тому хотів назавжди запам’ятати рідну землю і сестру. На перший план у вірші виступають автобіографічні мотиви.
Тема вірша – отчий дім і рідні люди. Єсенін С. хотів показати, що ніяка мирська суєта не може зруйнувати любов до рідного краю і близьким людям. Він стверджує, що світле почуття зберігається в деталях – пісня матері з тремтінням у голосі.
Ключовий образ твору «Ти запій мені ту пісню, що перш…» – ліричний герой. Він звертається до співрозмовниці з проханням заспівати пісню. На те, що герой розмовляє з близькою людиною, вказує не тільки посвячення, але і художня деталь: «ту пісню, що перш наспівувала нам стара мати». Образ матері автор не відтворює, звертаючи увагу лише на художні деталі: тремтіння в голосі, дорогі риси.
Образ матері і її пісні малює в уяві ліричного героя і деякі деталі отчого дому: хвіртку в осінній сад горобини, «які сумують курей». Він каже, що його відрада – знати, що сестра теж любить все це. В пам’яті не дарма виникає осінь – вона символізує зрілий вік героя і його тугу за дитинством і рідним порогом. Ліричний герой говорить, що спогади викликають у ньому не хмурость, а легкість і приємні відчуття.
В кінці вірша поет висловлює любов до рідної землі. Її він концентрує в трьох елементах дорогого серцю пейзажу – тумани, роси і берізка. Берізка – традиційний символ російської культури, який означає чистоту і відродження. У російському фольклорі з нею часто порівнюють струнку молоду дівчину. Це значення використовує і Єсенін С.. Він порівнює свою співрозмовницю з цим деревом, підкреслюючи, що берізка стоїть під рідним вікном, підказуючи читачеві, чому він так дбайливо до неї відноситься.
Образи у вірші Єсеніна «Ти запій мені ту пісню, що перш…» створюються за допомогою художніх засобів. Головну роль грає метафора: «сгибшая надія», «полюбив у берізки стан, і її золотисті коси…», «ностальгуючі кури», «серцю не жорстко». Метафор, трохи, але вони, створюють неповторні образи. Доповнюють картину епітети: «полотняні сарафан», «родима вікно», «золотисті коси».
Твір складається з семи катренів з перехресною римою. Віршований розмір – трехстопный анапест. Композиція нескладна, визначається змістом. Інтонаційний малюнок відповідає мотивами вірша, підкреслює настрій ліричного героя і автора.
Вірш «Ти запій мені ту пісню, що перш…» цікаво читати у зв’язку з біографією Єсеніна, тільки так можна зрозуміти його ідею та емоційний стан автора.
