Аналіз вірша Єсеніна «Ти запій мені ту пісню, що перш…»

Вірш «Ти запій мені ту пісню, що перш…» присвячено сестрі Сергія Єсеніна Олександрі, на що вказує підпис «Сестрі Шурі». Вона підтримувала революційні погляди і не брала традиційний уклад. Коли брат приїжджав у рідне село, від Олександри чув лише докори. Тим не менш, зла на неї Сергій не тримав, а в суспільно-політичні справи взагалі майже не вплутувався. Аналізований вірш був написаний в 1925 році незадовго до смерті поета. Здається, він відчував, що скоро залишить цей світ, тому хотів назавжди запам’ятати рідну землю і сестру. На перший план у вірші виступають автобіографічні мотиви.

Тема вірша — отчий дім і рідні люди. Єсенін С. хотів показати, що ніяка мирська суєта не може зруйнувати любов до рідного краю і близьким людям. Він стверджує, що світле почуття зберігається в деталях – пісня матері з тремтінням у голосі.

Ключовий образ твору «Ти запій мені ту пісню, що перш…» – ліричний герой. Він звертається до співрозмовниці з проханням заспівати пісню. На те, що герой розмовляє з близькою людиною, вказує не тільки посвячення, але і художня деталь: «ту пісню, що перш наспівувала нам стара мати». Образ матері автор не відтворює, звертаючи увагу лише на художні деталі: тремтіння в голосі, дорогі риси.

Образ матері і її пісні малює в уяві ліричного героя і деякі деталі отчого дому: хвіртку в осінній сад горобини, «які сумують курей». Він каже, що його відрада – знати, що сестра теж любить все це. В пам’яті не дарма виникає осінь – вона символізує зрілий вік героя і його тугу за дитинством і рідним порогом. Ліричний герой говорить, що спогади викликають у ньому не хмурость, а легкість і приємні відчуття.

Дивіться також:  Аналіз вірша Єсеніна «Ниви стиснуті, гаї голи...»

В кінці вірша поет висловлює любов до рідної землі. Її він концентрує в трьох елементах дорогого серцю пейзажу — тумани, роси і берізка. Берізка — традиційний символ російської культури, який означає чистоту і відродження. У російському фольклорі з нею часто порівнюють струнку молоду дівчину. Це значення використовує і Єсенін С.. Він порівнює свою співрозмовницю з цим деревом, підкреслюючи, що берізка стоїть під рідним вікном, підказуючи читачеві, чому він так дбайливо до неї відноситься.

Образи у вірші Єсеніна «Ти запій мені ту пісню, що перш…» створюються за допомогою художніх засобів. Головну роль грає метафора: «сгибшая надія», «полюбив у берізки стан, і її золотисті коси…», «ностальгуючі кури», «серцю не жорстко». Метафор, трохи, але вони, створюють неповторні образи. Доповнюють картину епітети: «полотняні сарафан», «родима вікно», «золотисті коси».

Твір складається з семи катренів з перехресною римою. Віршований розмір – трехстопный анапест. Композиція нескладна, визначається змістом. Інтонаційний малюнок відповідає мотивами вірша, підкреслює настрій ліричного героя і автора.

Вірш «Ти запій мені ту пісню, що перш…» цікаво читати у зв’язку з біографією Єсеніна, тільки так можна зрозуміти його ідею та емоційний стан автора.