Аналіз вірша Тютчева «Світанок»

Вірш «Світанок» вийшло з-під пера Тютчева наприкінці 1849 р. Літературознавці відзначають, що зміст твору ґрунтується на символах. Сучасники Тютчева вважали, що «Світанком» поет передбачив Кримську війну. Існує також думка, що між рядків вірша легко читається ідея відродження слов’янського світу.

Тема вірша – заклик до повстання, яке необхідно для настання нового життя православних людей. Автор стверджує, що втілити мрії про відродження Русі і світлого майбутнього православних народів можна тільки разом.

В центрі «Світанку» ліричний герой, який волає до Русі. Однак звернення бачимо тільки в третій строфі. У перших двох описується пейзаж, що відображає ранню пору. Спочатку читач «чує» крик півня. Тютчев Ф. стверджує, що той кукурікає не перший раз. Поступово згасає місяць, а струмінь Босфору забарвлюється в червоний світло, що виходить від сонця. В таку пору навколо панує мовчання, навіть церковні дзвони не дзвонять. Ліричний герой милується червоною зорею, яка провіщає світлий день.

Пейзажну замальовку можна сприймати не тільки в прямому сенсі, але і в переносному, особливо якщо врахувати зміст наступних катренів. Під вночі автор приховує період, несприятливий для народу. Світанок – зародження ідей, рухів, які здатні змінити життя на краще, прискорити настання «дня». Півень в такому контексті – людина, який першим проголошує ідеї, намагаючись знайти підтримку в народі. Не даремно сказано, що птах кричить «живо, бадьоро, сміливо».

Після лаконічного пейзажу автор переходить до закликів. Його ліричний герой звертається до Русі. Він упевнений, що пора підніматися, тому що «година». Він не каже, які події маються на увазі під цією багатозначною фразою. Однак зрозуміло, що вони будуть спрямовані на благо християн. Далі герой звертається до дзвонам, щоб ті сповістили Схід. Чоловік вважає, що головною зброєю для тих, хто «встане» буде віра, а захисником – Бог. В останніх рядках ліричне «Я» висловлює впевненість у тому, що Вселенський православний день обов’язково настане.

Дивіться також:  Аналіз вірша Тютчева «Бачення»

Вірш Ф. Тютчева «Світанок» чітко поділяється на смислові частини. Перша – пейзажна замальовка, друга – звернення до Русі, заклики до повстання. У другій частині важливу роль відіграють окличні речення. Формально твір ділиться на п’ять катренів, кожен з яких відносно завершений за змістом. Рядки в четверостишьях об’єднуються перехресної рифмовкой. Віршовий розмір – чотиристопний ямб.

Вірш насичений художніми засобами. Вони допомагають автору розкрити тему і донести ідею. У текст багато метафор: «місяць на небі згас», «мовчать дзвони», «схід зоря рум’янить», «вставай же, Русь», «в броню віри груди одягни». Поет використав епітети, виражені не тільки прикметниками, але і прислівниками: кричить «живо, бадьоро, сміливо», «благовестный дзвін», «Всесвітній день». Про серйозність обставин перед світанком» говорить гіпербола «ніч нескінченна».